Коли я виходила заміж за свого чоловіка, він привів мене в квартиру, яка дісталася йому у спадок від діда. Так, вона була не дуже зручна, в старій п’ятиповерхівці, але своя. Це було важливо.
Минуло три роки, ми їздили відпочивати, витрачали гроші на розваги, їжу і одяг. Я раділа, що квартирне питання у нас не стоїть так, як у наших друзів.
Новина, що я при надії. Я вже приглядала меблі для дитячої, коли чоловікові зателефонувала чоловікова мама і сказала, що треба зустрітися. Через погане самопочуття я залишилася вдома, а він поїхав до них. Повернувся і повідомив, що мама втомилася від кількості нерухомості і документів: у неї двокімнатна квартира, дві дачі і вирішила все продати, щоб купити одну велику квартиру.
Я така, ну ок. А потім він каже, що і нашу квартиру теж продаватимуть, бо за документами вона мамина. І вийде велика п’ятикімнатна квартира, в яку ми переїдемо всі разом. Тільки комунальні послуги на нас будуть, а також ремонт. Каже, до появи малюка як раз встигнемо.
Чоловік спокійно поставився до ситуації, а я не уявляю, що робити далі. Не хочу жити зі разом з усіма. Не хочу нікуди переїжджати. Я хочу бути тут. Яка ж я наївна, що не перевірила документи на квартиру після весілля, повірила чоловікові.
Причому купувати різні квартири вона не хоче, тому що більше не планує займатися ніякою нерухомістю (їй 75 років). Тобто за документами квартира буде на чоловікові, мама хоче зняти з себе всю відповідальність по оформленню і подальших клопотах.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
