Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий. Але одне діло бути непоганим односельцем, а зовсім інше діло мати такого чоловіка.
6 років тому із міста моя донька переїхала до мене в село. З чоловіком у них не ладналося. Перший час пробували миритися, а потім зрозуміли що не можуть жити разом. Двоє діток у донечки хлопчик і дівчинка. Дениско ще до садочка ходить а от Іринка у нас уже школярка-першокласниця.
Звісно, нелегко самій жінці ростити двох дітей, але що поробиш та й я допомагала. Колишній чоловік моєї доньки спершу ніби й гарно їй підсобляв і грошима і одягом для малих, але потім поїхав на заробітки за кордон та й досі немає ні слуху ні духу.
Можливо, я оце собі так думаю, від скрути вона так за того Євгена вчепилась. Ну інакше я не розумію зя кого то дива надумала вона за нього прямо заміж іти.
Євгена усе село наше знає, поважає, а ще жаліє. Це не жарти: чоловік лишився сам із п’ятьма дітьми. Його двоє, а жінки покійної – троє. Але він жодного разу не виказав того, що йому важко, ще й сердиться, якщо хто починає його шкодувати.
Працює Євген на нашому заводі невеликому сільському, а коле не на зміні, то ходить селом підробляє: там дрова поріже, там город виробить, чи картоплю викопає. а може на своєму мотоблоку щось підвезе. Не сидить без роботи ні хвилини, ну а як, коли вдома така юрба.
Я його попросила нам у сараї підлогу зацементувати, бо кнур ями понаривав у коліно. Ото якби знала, чим усе скінчиться, то навряд би саме до нього звернулась.
Робив він два дні, але того часу вистачило, аби вони з моєю донькою роззнайомились добре. Бачу, що вже й після того, він їй телефонує. а вона за телефон та з хати. Я собі й не туди,чогос, навіть у голову не йшло, що це серйозно бути може.
Минуло пів року і на тобі мамо на старість, аби не було життя легким – донька за того Євгена зібралась іти.
Уже коли пішов Євген, то я узялась за доньку добре. Обмалювала їй перспективи того що її чекає. То зараз у них любов в очах, а діл – побут. У тому побуті вона має одна обійти вісьмох людей, шестеро з яких діти.
— А ти собі як уявляєш вашу таку родину? Тут двох ледь тягнемо, а як ще п’ятеро приєднається? То зараз ти й відпочити можеш і телефізор подивитись, а там як? Готувати тільки цілий день? Євген цілими днями на роботі, а ти за няньку, чи за дворецького – принеси подай, випери, допоможи. Думай, доню, думай.
Ходить насуплена зі мною говорити не хоче. Каже, що ніколи подумати не могла, що я такий прагматик і що бачу в житті тільки темну сторону.
Але де та темна сторона? Я щось не те сказала?
От ви б у долоні плескали і раділи б такій перспективі, чи також доньку відмовляли б.
Головна картинка ілюстративна.
