— Ну чого ти така вперта? І не кажи, що вдалася в мене. Це ж не наша, Жабських, риса, — часто сердиться на мене мама.
Останній привід для такого докору — безуспішно намагалася переконати мене невідкладно купити новий мобільний телефон. Старий поцупили, але провівши кілька днів «поза зоною досяжності» і відчувши в цьому певний позитив, вирішила поки обійтися без цього засобу зв’язку. А мама знову про мою впертість…
За тиждень після прикрої пригоди знов приїхала до батьків. А там тато занедужав. Причину визначив собі сам: з’їв несвіжої ковбаси. Попросив купити йому активованого вугілля та мінеральної води. Сказав, що за годину буде на ногах. На цих штуках я не розуміюсь, але, побачивши, як батько зблід, вирішила, що треба звернутися до фахівців.
— Навіть не думайте викликати «швидку»! Не треба, — суворо повторював тато. — Минеться…
Мама слухалась. Я ні. Викликала «швидку», і тата забрали повезли на обстеження. Виявилося: aпeндицит… Оперували три години. Мама плакала, дуже переживала.
— Не всі дружини так на поминках побиваються, як ви зараз, — намагався «підбадьорити» її один із пацієнтів.
За три дні стало зрозуміло, що з татом усе буде добре. Через десять днів його виписали додому.
А що мама? Вона все дякувала Богові, «що вперта Козюпа була вдома і таки викликала «швидку»…
Автор – Ірина КОЗЮПА.
За матеріалами – Вербиченька.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Фото – pixabay.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
