fbpx
Історії з життя
— Ну чого ти така вперта? І не кажи, що вдалася в мене. Це ж не наша, Жабських, риса, — часто сердиться на мене мама. Але моя впертість врятувала батька

— Ну чого ти така вперта? І не кажи, що вдалася в мене. Це ж не наша, Жабських, риса, — часто сердиться на мене мама.

Останній привід для такого докору — безуспішно намагалася переконати мене невідкладно купити новий мобільний телефон. Старий поцупили, але провівши кілька днів «поза зоною досяжності» і відчувши в цьому певний позитив, вирішила поки обійтися без цього засобу зв’язку. А мама знову про мою впертість…

За тиждень після прикрої пригоди знов приїхала до батьків. А там тато занедужав. Причину визначив собі сам: з’їв несвіжої ковбаси. Попросив купити йому активованого вугілля та мінеральної води. Сказав, що за годину буде на ногах. На цих штуках я не розуміюсь, але, побачивши, як батько зблід, вирішила, що треба звернутися до фахівців.

— Навіть не думайте викликати «швидку»! Не треба, — суворо повторював тато. — Минеться…

Мама слухалась. Я ні. Викликала «швидку», і тата забрали повезли на обстеження. Виявилося: aпeндицит… Оперували три години. Мама плакала, дуже переживала.

— Не всі дружини так на поминках побиваються, як ви зараз, — намагався «підбадьорити» її один із пацієнтів.

За три дні стало зрозуміло, що з татом усе буде добре. Через десять днів його виписали додому.

А що мама? Вона все дякувала Богові, «що вперта Козюпа була вдома і таки викликала «швидку»…

Автор – Ірина КОЗЮПА.

За матеріалами – Вербиченька.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Фото – pixabay.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!