fbpx

– Ну чому усе так? Поясни, – дивиться на мене з надією подруга, – Як моя рідна мама так могла вчинити. І не один раз, усе життя одне і теж повторюється. Я думала: виросту – зрозумію. Навпаки. Тепер у голові таке не вкладається

Тетяні трохи за тридцять, у неї давно своя сім’я – чоловік і двоє дітей-дошкільнят.

Таня прекрасно справляється з двома бешкетниками, при цьому встигає працювати, смачно готувати і непогано утримувати будинок. Доросла успішна жінка, у якої все до ладу в руках і все виходить. При цьому мало хто знає, що Таня досі ніяк не може побороти в собі якусь дитячу образу на власну маму.

Мама у Тані – хороша, добра, чуйна і співчутлива, але для чужих. Для якихось колишніх сусідок, двоюрідних сестер старих колег, знайомих знайомих, з якими колись там в махровому році в молодості разом відпочивали в пансіонаті за путівкою від профспілки – мама буквально викрутиться на виворіт і допоможе, і дізнається, і в стаціонар прибіжить з курячим бульйоном, і грошима виручить, і переночувати пустить, якщо треба. Але коли справа стосується своїх рідних дочки і онуків – на маму де сядеш, там і злізеш.

Мама живе на сусідній вулиці, але в гості до онуків не ходить. Молодший, дворічний, Танін син її навіть встигає забути від зустрічі до зустрічі, і кожного разу здивовано коситься на незнайому жінку похилого віку, рідкісну гостю.

При цьому вона охоче сидить з нездоровим сином сусідки, матері-одиначки, якій треба на роботу, а дитина встала  уже нездоровою. Просто в порядку дружньої взаємодопомоги. Танина мама як добрий ангел і їсти сусідці зварить і сімейного діждеться і на руках дитину поносить і гроші в кінці дня не візьме.

Сусідка радісно дякує і навіть не здогадується, що в цей час у доброї бабусі її рідна дочка третю добу лежить нездорова. А поряд скачуть двоє дітей, які з причини повної безпорадності матері вже кілька днів живуть майже на одних бананах і йогуртах – поки не прийде з роботи батько і щось не зварить гаряче.

З одного боку, мама і не зобов’язана допомагати. І ображатися не можна. Але Тані все одно прикро. З чужим вона, значить, сидить, а свої – хоч потоп.

І так було завжди і в усьому. Таня змалку відчувала ось цей незрозумілий поділ і інколи хотіла стати сусідською донечкою, аби її мама ставилась до неї так, як ставиться до сусідки.

Але ні! Роки ідуть, а жінка так і не змінилась. Знайоми Таніну маму обожнюють і Тані заздрят, а та не розуміє, чому власне заздрити.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page