З першого дня знайомства Олег поводився дивно. То мило посміхався, то несподівано починав до чогось чіплятися. Єва подумала, що в нього такий характер. В іншому ж вони, начебто, порозумілися. Й інтереси спільні і плани на життя. Все нормально.
Якийсь час зустрічалися. Постійно згадувався один яскравий епізод, коли Єва на п’ять хвилин затрималася, бо в метро довелося чекати довше, ніж зазвичай, а Олег пішов. Просто взяв і пішов. Хоча сам він постійно спізнювався. Але в нього «важливі справи», а вона «безвідповідальна». І Єва повірила, що проблема в ній.
У спільному житті нічого не змінилося.
Олег знаходив якийсь привід, починав невпинно бурчати, міг сказати і щось прикре, потім вдавав, що нічого не сталося, все абсолютно добре. Єва раділа, що їх непорозуміння швидко закінчуються. Вона не розуміла, що він взагалі не мав реальних причин починати всю цю колотнечу. Він просто хотів, щоб вона завжди почувалася винною.
Хто і що йому наговорив того дня, Єва не знає.
— Ти вчора кудись ходила? — Запитав Олег.
— Ні, нікуди не ходила. Ти ж знаєш, що в мене вихідні, і немає ніяких планів.
— Ну, хто ж його знає. А раптом у тебе з’явилися якісь справи.
— Ні, я нікуди не йшла.
— А мені сказали, що тебе бачили.
Далі він озвучував якісь дивні аргументи на тему того, що вчора Єву нібито бачили у центрі міста з якимось хлопцем. Хоча в неї взагалі не було друзів чоловіків. І почалося!
— Ти мені постійно розказуєш небилиці! — Закипав Олег. І з’ясування стосунків набирало обертів.
Але цього разу Єва не вибачалася і не намагалася щось пояснити. Вона його не обманювала. І їй не було за що просити вибачення. Минулі рази Олег хоча б знаходив більш правдоподібні причини, де Єва ще хоч якось почувала себе неправою. Але не цього разу.
— Більше вигадуй! – спересердя кинула у відповідь Єва.
І Олег зрозумів, що Єва не збирається мовчати. У нього нічого не вийшло. Мабуть, це його й зачепило найбільше.
Він виставив дівчину за двері. У домашніх капцях та спортивному костюмі, в якому вона ходила вдома. Олег вручив їй її сумку, в якій лежали найнеобхідніші речі. Туди ж Олег поклав телефон.
— Шуруй звідси, якщо щось не подобається.
Олег закрив за Євою двері квартири, яку вони, до речі, орендували 50 на 50. Його на той момент це не зупинило. За задумом Олега все мало виглядати так: Єва посидить у під’їзді, подумає розкається, а він потім вийде і великодушно дозволить їй повернутися, отримавши ще один спосіб її контролювати.
Відчинив двері з фразою:
— Ну гаразд, ти сидиш тут вже дві години. Давай, повертайся, – Олег зрозумів, що Єви немає у під’їзді. Він спустився вниз, навіть вийшов надвір, але дівчини не було й там. Олег уже подумав, що даремно віддав їй сумку. З телефоном та гаманцем вона цілком могла поїхати. Але на той момент він якось побоювався залишити її зовсім без речей та мобільного.
Він не знав, що як тільки Єва опинилася в під’їзді, то одразу викликала таксі і поїхала до тітки, яка жила в їхньому місті.
До Олега Єва приїхала лише на наступний день, щоб забрати решту речей.
— Де ти була?
— Тебе це вже не стосується. Ти хотів, щоб я пішла, – я пішла. Радій.
— Я хотів, щоб ти подумала, як не варто поводитися у стосунках. Тож можеш повернутися.
— Можу але не хочу.
Єва збирала речі, а Олег розповідав їй, що у неї без нього нічого доброго не буде. Але ж куди вже гірше? Він залишив її саму у під’їзді посеред ночі і навіть не дозволив одягти куртку. Пощастило, що на вулиці морозу не було.
Фото ілюстративне.
