Ну ось і зловила я свій бумеранг від життя. Колись залишила доньку на кілька років, тепер пожинаю плоди свого вчинку. І хочу усе виправити, а чи не запізно кинулась?
На старості років мені доводиться няньчитися самій з трьома онуками. Моя дочка залишила на мене своїх дітей і кудись повіялась. Я не можу цілими днями сидіти вдома і займатися вихованням дітлахів. Але і віддати рідних онуків соцслужбам я теж не можу. А нещодавно дізналася, що дочка тепер має ще одного хлопчика. Ось сиджу тепер і чекаю, коли дочка підкине мені і цього малюка.
Ростила і виховувала я своїх дітей сама. Чоловік, як тільки побачив, яким з’явився на світ наш син, одразу втік. Я не стала відмовлятися від нездорової дитини і доглядала за своїм хлопчиком як могла. Через деякий час я зійшлася з іншим чоловіком, від якого з’явилась дочка. Він намагався допомагати мені з сином, але надовго його не вистачило. Пообіцявши допомагати грошима, він подав на розлучення і теж пішов до іншої жінки. Я залишилася одна з двома дітьми на руках. Але у Бога були свої плани на мого хлопчика і через пару років його не стало. Мені не просто було змиритися з тим, що сина не стало і сина і я не витримала. На кілька років я поринула в пляшку і про доньку забула. Вона росла сама по собі. Напевно тому і перетворилася в щось мені незнайоме.
З того стану витягла мене сусідка. Ми з нею непогано ладнали і вона вирішила допомогти: відвела мене до спеціаліста і закодувала. За це я їй дуже вдячна. Як тільки я прийшла в себе, то зрозуміла, що моєї колишньої дочки вже немає. Замість неї в нашому будинку жив підліток з яким розмовляти було неможливо. Дочка потрапила в погану компанію і почала прогулювати школу. Я не знала, як допомогти їй і умовити повернутися до навчання. Сяк-так вона закінчила школу і після цього я не бачила її близько тижня. А потім дочка стала і сказала, що йде з дому до свого хлопця. Тримати її не було сенсу, тому я противитися не стала.
За 8 років її відсутності дочка дзвонила мені пару раз і тільки заради грошей. А потім заявилася додому з трьома дітьми і сказала, що це мої онуки. Дітям було 2, 4 і 6 років. Дочка попросила мене посидіти з онуками, поки вона не владнає свої справи (в які мене не присвятила). Навіть на прощання НЕ поцілувала своїх діточок і змилася.
Я просто дар мови втратила. То ні слуху, ні духу від неї, а то раптом з’явилася рідня. Хлопчики були брудні, в обірваної одязі і голодні. Що за матір така, яка довела їх до такого стану? Я не мала права звинувачувати дочку, тому як сама з нею так вчинила. Через почуття провини мені довелося взяти дітей на виховання.
Як жити далі я не знаю. Фінансове становище бажає кращого. У мене просто немає сил і часу сидіти з дітьми дочки, й віддати їх соцслужбам мені не дозволить совість. Ось так і сидимо з ними більше чотирьох місяців, чекаємо їхню матір.
А днями моя сусідка приходила на чай і сказала, що бачила мою дочку в місті з коляскою. Виявляється, у неї недавно з’явилась четверта дитина – хлопчик. Невже вона скоро з’явиться і також віддасть мені цю дитину? Чого чекати і що робити зараз?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
