Мама принесла повний пакет фруктів та гордо заявила, що все для онука. Її візитам я не дуже рада, адже потім усе боком виходить. Ми й самі можемо синові виноград із апельсинами купити, тільки от мама все несе. Мало того, вона постійно звіт вимагає – з’їв Ванюша чи ні.»
Дзвонить йому ввечері і питає:
— Ванюша, ти цукерки їв? Сподобалися? Мама тобі все дала?
– Так дякую.
– А скільки ти штук з’їв? П’ять? Там же сім було. Тато кажеш узяв?
Після такої телефонної розмови мама мчить до нас і починає розповідати наскільки ми не праві, що узяли те, що вона для онука свого приготувала.
До речі, я заміжня вдруге. Перший чоловік покинув мене з сином, коли Вані і року не було. Хоч колишній чоловік продовжує аліменти платити та забирати сина на вихідні, все одно мої родичі вважають його сиротою.
– Мамо, ми одна сім’я. Мій чоловік любить Івана і дуже. Навіщо ти таке тут влаштовуєш?
Але мама мене не чує. Якщо не відчиняти двері то барабанитиме до останнього, аби лиш потрапити до онука.
А ще от ці випитування:
— А що Іваночку, як сьогодні день? А мама тобі що казала, а вітчим? А мама що робила, а вітчим?
І так щодня.
Я не витримала і заборонила матері приходити і телефонувати. Знаходжу щодня продукти під дверима, але ставлю все поруч зі смітником. Не відчиняю дверей і не підіймаю слухавку.
І хай мені що хочеш говорять, але я вважаю, що вчинила вірно.
Головне фото – pexels.
