У мене є невістка. Знаєте, я завжди вважала, що у нас з нею досить непогані взаємини. Ну як, не те щоб ми були прям подружки, але живемо без особливо відкритих непорозумінь. Так, іноді могли посперечатися в якихось побутових питаннях, особливо, коли невістка не дослухалася до мене, але не більше того. І ось нещодавно у нас відбулися зміни в сім’ї, і хоч ці зміни очікувані і бажані, та вони несподівано геть зіпсували наші відносини.
Справа в тому, що моя невістка ось-ось має подарувати нам сина. Це радісна подія для всіх нас, і дуже очікувана! Мій син давно вже мріяв про спадкоємця, і ось це сталося. Про що ще можна мріяти?
Знаєте, я не звикла нав’язувати свою думку іншим, але тут я зважилася дати невістці пораду. Вірніше, навіть не пораду, а просто висловила свою думку. Я вважаю, що онука слід назвати на честь його батька, тобто мого сина. У нас в сім’ї так прийнято: коли з’являється хлопчик – називати його на честь батька, ну, або хоча б діда. І майже всі родичі дотримуються цієї традиції. А що тут такого, власне кажучи? Якому чоловікові не хотілося б такої уваги і поваги? Я думаю, що мій син теж був би радий. Тим більше, що він як ніхто гідний цього!
Мій син – прекрасний чоловік і батько, якого тільки можна уявити. Невістка просто не завжди помічає і цінує те, що він робить для неї. Хоча могла б бути більш уважною! Так чому б не зробити приємне моєму хлопчикові, і не назвати сина в його честь? Ось, правда, чому б і ні? Адже це так прекрасно – мати сина, і передати йому своє ім’я! Думаю, що це було б дуже зворушливо. Знаєте, свого часу я назвала сина на честь мого батька і вважаю, що це дуже символічно. Дати синові ім’я чоловіка я не могла, так як він не кращий приклад для наслідування. А ось мій батько був прекрасною людиною! Саме тому я так вчинила.
Так ось, на рахунок невістки. Коли я сказала невістці свою думку, вона відкинула цю ідею. Сказала, що вони з моїм сином ще не вирішили остаточно, як назвуть дитину. Проте, називати майбутнього малюка на честь свого чоловіка вона не хоче. Мовляв, навіщо їм однакові імена! І взагалі, що вони вирішать це питання самостійно. Я, звичайно, розумію, що вони – батьки, але це і мій онук теж, частина нашого спільного роду. І якщо вона прийшла в нашу сім’ю, то повинна притримувати прийняті в ній традиції.
Я вирішила почекати, і дати їй час осмислити цю ідею. Через тиждень я вирішила знову підняти питання про ім’я для онука. Звичайно ж, без присутності сина. Так чули б ви що вона мені відповіла! Прямим текстом попросила триматись від її сім’ї подалі і не пхати свого носа увага: Не в свої справи. Я отетеріла.
Ну що за вперте створення! Не розумію я такої позиції. Чому вона так відреагувала на мою пропозицію? Що тут такого? Я ж не запропонувала нічого поганого! Це ж ім’я її коханого чоловіка і батька майбутньої дитини! Просто не знаю, що робити з нею? Як мені переконати невістку назвати сина на честь батька? Може з сином поговорити?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
