“Ой, ні, ні, ні, ні!” – замахала руками сваха – “Ніно, я тут усе сама. Сама, Ти йди відпочивати. Не для того у відпустку приїхала, аби на кухні стояти” – говорила те ніби, як і добрими словами, а сама намагалась мене ніби як за двері виставити моєї ж власної кухні. Цього я вже не витримала.
Не стало мого чоловіка якраз після того, як наша донька вийшла заміж. Знаєте, ми ж дуже гарно жили, от тільки той наш достаток на праці мого чоловіка тримався.
Ми й вмовили узяти молодят квартиру на виплату. Та й яка виплата якщо ми половину суми дали? Там за рік, два, при заробітках мого чоловіка, ми повинні були і розрахуватись.
Та от, Вадим мій несподівано у засвіти пішов, а я домогосподарка. Ще перші місяці якось тягнули на залишках колишнього життя, та вже стало зрозуміло, що треба рухатись і змінювати звичний уклад.
Найперше, що ми вирішили – молодята переїхали до мене, а їхню квартиру ми здали в оренду. Так хоч трішки було грошей на те, аби виплачувати ту квартиру. Та от донька при надії і ми всі чітко розуміємо, що витрат стане більше, а вже й так жили максимально економлячи.
Тоді я й поїхала на заробітки. Рішення прийшло саме собою – натрапили очі на рекламу. Трішки ми із донькою розібрались у питанні і я рушила вже за місяць у Фінляндію.
Збирала на полях горошок, потім уже в Англії спаржу і полуницю. Зрештою, знайшла роботу на одній із ферм і осіла на чотири роки.
Мені, міській жительці доглядати овець було і дивно і незвично, та от як треба, то швидко і навики приходять і вміння з’являються. Та й знала заради чого працювала, тож викладалась на повну.
Поки я була за кордоном у мою квартиру переїхала сваха. Справа в тому, що донька зі свекрухою домовилась про те, що та сидітиме із дитиною, а доня моя на роботу вийде. Все ж, молоді не хотіли жити на мої гроші, їм було соромно, та й на ремонт нової квартири треба були фінанси і чималі – складали.
От так третій рік сваха і проживає у нас. Онук мій у садок ще не ходить, то бабуся має чим зайнятись. Я ніби і рада тому була, бо ж знати, що твоїй дитині така поміч, то погодьтесь – велике діло.
Та от, що помітила – як тільки я приїжджаю додому, то сваха ніби як намагається мене ізолювати від онука і від сім’ї доньки. Вийду із кімнати а вона біжить уже зі словами, що я відпочити повинна і вона все сама уже зробила.
Ну перші рази я те на опіку списувала і дякувала, навіть. Але ж бачу я за ці три роки, що опікою вже й не пахне. Доньці що говорю. а та відмахується:
— Не вигадуй, мамо. Наталя Василівна і справді має у добі 29 годин, бо інакше я не розумію, як вона все встигає. Я й сама не пам’ятаю, коли хоч картоплю чистила. Вона все робить і всім каже, аби після роботи відпочили.
Ну може й так, але я відпочивати не хочу, от у чім справа. Я додому приїхала і хочу відчути себе господинею. Не найманим працівником, а видихнути і перебрати шафи, чи на кухні почаклувати над каструлями. А тут: “Ой, свахо, тут усе вже зроблене. Я все сама, все сама. Ідіть займайтесь своїми справами”. Та ще й намагається із кімнати виставити, аби самій залишитись у моїй же кухні.
Останнього разу мені терпець таки урвався.
— Не беріть зайвого, свахо. Де мені треба, там я і буду. Не забувайте, хто у домі господиня. А як ви вже все зробили, то ви й виходьте.
Сваха враз стала кольору стиглої черешні, хмикнула і в двері. Як була у домашніх капцях вискочила надвір. Ну а я що, буду спиняти? Мені і так та вся ситуація неприємна була, продовження не хотіла.
Увечері донька прийшла до мене у кімнату і сівши на край ліжка почала вимовляти за те, що відбулось. Мовляв, я у цій ситуації була не права і мої слова сваха сприйняла буквально – ніби я її виставила:
— От ти побула місяць і поїхала, а мені як тепер? Тут із роботи звільнятись доведеться, бо з Артемком хтось мусить бути. А Наталя Василівна звідси, як було додому поїхала: у домашньому халаті і капцях. Ти не повинна була от так казати.
Слухаю доньку і не знаю, чи то плакати чи сміятись. Цікаво виходить, коли у власній хаті я й не господиня і не маю права зайти у кухню, чи зробити щось, бо сваха всім завідує, все робить і скрізь вона перша і краща.
Ну от скажіть, ви б змовчали? Я щось не те сказала, чи не вірно вчинила?
Головна картинка ілюстративна.