Ми з чоловіком одружені вже сім років. Живемо небагато, але дружно і злагоджено. У нашому маленькому містечку дуже складно з роботою, тому роботодавці цим користуються. Як наслідок – низькі зарплати і відповідне ставлення до людей. За робоче місце кожен тримається всіма можливими способами.
Нам пора вже і дитинку мати. Чоловік дуже хоче хлопчика, а другу дівчинку, щоб захисник був у неї в житті найнадійніший. Так я і сама розумію, що час проходить, і ми не молодше не стаємо. Але якщо мені зараз піти в декрет, то чоловік сам не зможе забезпечити сім’ю. А тих виплат, що покладені на дитину, самі розумієте, ні на що не вистачить.
Чоловік просить подарувати йому дитину, а всі питання обіцяє взяти на себе. Але чому тоді він не бере їх зараз на себе, адже мені так буде спокійніше. Як я можу повірити в те, чого немає, і чи буде ?! Але мені незручно так сказати йому, а сам він не розуміє. Обіцянка і реальність не завжди одне і те ж. Адже так?!
Досі я ще якось могла відтягнути час і сказати, що все буде, але “потім”. Але зараз у чоловіка прямо бзик якийсь нездоровий. Йому дитя от прямо потрібне, як повітря. А мені, як бути? Адже головна причина саме його неспроможність забезпечувати родину.
Головна картинка – pexels.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
