fbpx
Історії з життя
Оскільки у нас дуже багато спільних знайомих і друзів – до Ольги почали доходити плітки. Вона з чоловіком почала часто з’ясовувати стосунки, навіть моєму зателефонувала і розповіла все, хоч він і не повірив, адже думає, що з малою дитиною мені на таке часу немає

Моїй молодшій донці нещодавно виповнився один рік. Коли я була при надії, чоловік моєї найближчої подруги почав надавати мені знаки уваги, а я й не помічала цього. Думала, що все це, лише через мій особливий стан. Хоча, якщо бути чесним – Леонід мені давно подобався, як чоловік. Проте я ніколи собі не дозволяла нічого більшого, ніж маленькі компліменти в його сторону, адже він одружений чоловік, ба більше того – його дружина моя найкраща подруга.

Минув час, донька з’явилась на світ. Періодично ми зустрічалися у спільних друзів чи знайомих на свята. Леонід завжди з особливим трепетом, на таких посиденьках, ставився до мене і до моїх дітей. Якщо ми з чоловіком про щось сперечалися, Леонід завжди був на моїй стороні і підтримував мене. Я й моргнути не встигла, як закохалася в нього. Він зі мною розмовляв ніжніше, ніж мій чоловік.

Навесні моя подруга Ольга поїхала з їхніми дітьми на море на три тижні, щоб оздоровитися. Одружені вони вже більше 12 років. Мій чоловік також поїхав на кілька днів у відрядження. Тут нам вже сама доля нам простягла руку допомоги і ми почали таємно зустрічатися. Його кохання і почуття були настільки справжніми та щирими, що я не замислюючись ні про що, поринула у все це з головою.

Оскільки у нас дуже багато спільних знайомих і друзів – до Ольги почали доходити плітки. Вона з чоловіком почала часто з’ясовувати стосунки, навіть моєму зателефонувала і розповіла все, хоч він і не повірив, адже думає, що з малою дитиною мені на таке часу немає.

Головою я розуміла, що так не можна, що я руйную дві сім’ї, що в результаті сиротами залишаться діти, але нічого вдіяти не могла і бігла на побачення до Леоніда. Так вже він мені в душу запав.

У наших сім’ях почалися розмови з приводу розлучення, оскільки ми взагалі не знаходили спільної мови – я з своїм чоловіком, а Леонід з Ольгою. Однак я зовсім не хочу, щоб мої діти росли без батька, і щоб діти Ольги не відчували батьківського тепла я теж не хочу.

Тут я і прийняла рішення, що більше бачитися і розмовляти з Леонідом не хочу, абсолютно і без виключень. Я хочу відновити стосунки з своїм чоловіком і збудувати міцну сім’ю. І того ж бажаю своїй подрузі.

Правда, не знаю, що з цього вийде. Ми ж зовсім не щасливі з своїми законними половинками. А разом нам так добре. Чи варто заради когось забувати про власне щастя і кохання?

Останнім часом я часто плачу і не хочу ні їсти, ні пити. Не хочу зовсім нічого.

Постійно вагаюся над правильністю прийнятого мною рішення. Чи варто тікати від кохання, яке дарують небеса?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page