fbpx

Ото немає для сім’ї більшої напасті, як розумна та хитра невістка. Так в очі світить, така вона добра, та така мила, так навколо сина мого голубочкою туркоче, але ж я бачу, що вона із нього мотузки в’є. А це вклала вона йому голову таке, що не знаю вже які слова підібрати, аби мій син прозрів

Ото немає для сім’ї більшої напасті, як розумна та хитра невістка. Так в очі світить, така вона добра, та така мила, так навколо сина мого голубочкою туркоче, але ж я бачу, що вона із нього мотузки в’є. А це вклала вона йому голову таке, що не знаю вже які слова підібрати, аби мій син прозрів.

Ох і невісткою мене доленька обдарувала. Молода дівчина, а мудрості і хитрості на трьох вистачить. Така вона ж уже улеслива та догідлива, така беззахисна, А син мій дивиться на дружину свою і пливе, як той сир на піці. Ліпи що хочеш, аби лиш в очі дивилась та “сонечком” називала.

Десять років мені ота морока і неспокій. Я ще до їхнього весілля була щасливою. що отримаю аню за невісточку. Вона жі до мене підхід знайшла тоді: “Мамочко, буде все, як ви кажете”, “Ростику, слухай свою маму. стримай свій гонор, прислухайся. як вона мудро вирішила”.

Ну я отого наслухалась. вуха розвісила і уже сама рада була тому, що от таку гарну дружину син собі обрав. Бачила я тоді в ні свою доньку, якої в мене не було. Усі прикраси наші родинні їй ще перед вінчанням подарувала, та на весіллі зі сльозами на очах казала, що кращої пари мій син не міг собі і знайти.

Квартиру мами своєї я на сина переписала, аби відчував себе в ній господарем. Та й зручно ж як було, що жили вони практично в одній з нами квартирі, от тільки окремо. Ми з мамою свого часу поруч квартири купили і між ними знесли одну стіну. Вийшла в нас така величезна територія де кожен мав ніби. як окрему кухню і своє гніздечко. але жили ми усі разом.

Читайте також: Моя свекруха зі сторони, так не жінка, а просто золото. Все що має, та навіть, того, що й сама не має, вона тягне до нас. Повні торби продуктів, гроші, які заробляє, навіть техніку, яку в кредит бере – все нам. От тільки саме через оцю її старанність я нині у дуже скрутній ситуації. Прошу її не робити такої послуги ведмежої, адже її син геть зледачів, а вона ще й ображається. “Невдячно”, навіть мама мене рідна назвала

Молодята оселились у тій квартирі одразу ж. Ми перший час із Анею тією мали хороші стосунки. Я вчила її їсти варити, підказувала, як правильно прати і в домі порядок підтримувати. Знаєте, я коли побачила. що син замурував прохід між квартирами, так на нього сердилась, не на невістку. Чогось тоді я ще не розгледіла за тими синіми очима і щирою посмішкою її суті справжньої.

Коли онук з’явився. я часто приходила. та що там, перші пів року я просто жила у них біля мами молодої та свого онука. Аня ж геть недосвічена у цій справі, то я її вчила і за режимом дуже слідкувала, аби малюк ріс здоровим. Мені хоч і важко було, але я розуміла прекрасно, що ніхто крім мене не впорається з цією справою нелегкою краще.

А потім син замки поміняв і тепер я не могла при першому ж писку онука зайти? аби допомогти невістці його втішити:

— Мамо, ми вже не можемо у власному домі розслабитись. Май совість врешті решт. Уже й не Аня мама а ти. “Годуй по годинам”, “співай колискові тільки от такі”, “Носи за годинниковою стрілкою і сип сіль під подушку” Дай нам жити і дихати вільно, бо ти більше є, ніж тебе немає. Від твоїх вказівок уже голова обертом

Ну от тут я й прозріла. Одразу зрозуміла, звідки той вітер дме. А як мій син знає скільки часу я у них була, якщо на роботі цілими днями? Та й не міг він чути про що я невістці говорила, хіба Аня викрутила і переказала, як сама собі надумала.

З появою другого онука мені уже й геть двері у квартиру сина замкнено було. Сваха там у них усім заправляла. То я заважала і багато говорила, а те що вона була там , так ні сину ні невістці око не муляло? От скажіть тепер, що моя здогадка про вплив не вірна була.

А це, син мені заявив. що вони вирішили продати квартиру і переїхати:

— Дітям краще буде за містом. Ми грошей трішки наскладали, теща додасть ще суму і бітько Анін і ми придбаємо котедж під Києвом. Місцина просто казкова. Поруч школа і садочок. Сосни прямо у дворі ростуть і басейн є і дитячий майданчик. Не дім – мрія.

Ага, мрія. От тільки не сина мого, а його жінки. Він ж бо у місті виріс і ніколи за своє життя у селі не був, а от Аня все торохтіла, що не розуміє, як то жити у бетонній коробці, адже сама з тієї місцини куди син надумав переїхати.

Ох і маю я нині клопоту! Скільки разів із сином говорити намагалась, очі йому відкрити, але ж він уже маму рідну не тільки не чує, але й не помічає мого стану душевного і щирого занепокоєння:

— Чого ти завелась, – каже мені, – Невже так лячно, що не матимеш кого повчати під боком? Не переймайся. мамо, ми тобі песика придбаємо. – каже з усмішкою іронічною.

От так оця Аня мені усе із ніг на голову і перевернула. Сина мого єдиного забрати хоче, ще й хату мамину з молотка пустити.

А як мені усьому цьому ради дати? Як сина свого від неї врятувати?

28,10,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page