fbpx

Оце ти, мамо, – показує мій п’ятирічний син свій малюнок, – Оце братик, оце я. А ось це – татусик наш хороший. – Я знітилась і за посмішкою ховаю свою розгубленість. тата свого він з двох років не бачив і не чув, але щодня про нього говорить. Я можу зателефонувати колишньому і відновити спілкування, але чи варто? Маю на сумніви свої причини і дуже вагомі

— Оце ти, мамо, – показує мій п’ятирічний син свій малюнок, – Оце братик, оце я. А ось це – татусик наш хороший. – Я знітилась і за посмішкою ховаю свою розгубленість. тата свого він з двох років не бачив і не чув, але щодня про нього говорить. Я можу зателефонувати колишньому і відновити спілкування, але чи варто? Маю на сумніви свої причини і дуже вагомі.

Згадувати свій шлюб я не люблю. Довго відходила після розлучення, хто через це пройшов – мене зрозуміє. Часом, мені здається, що я зустрічалась з однією людиною, а жила вже геть з іншою. Вже після появи старшого сина я поїхала до батьків в село, думала розлучитись. Проте чоловік почав вмовляти, просити, обіцяти що зміниться. Я повірила, адже усі ми хочемо вірити в чудо і в те, що люди здатні зрозуміти свої помилки. Та й сину батько потрібен.

В результаті отримала ще три роки мороку, про який і згадувати не хочу, і ще одного сина. Одного дня після чергового “концерту”, я узяла дітей і поїхала до батьків. Розлучення було важким, але я це пережила.

Три роки відтоді минуло. Старший мій син добре пам’ятає на що здатен його татко, тому про нього навіть не згадує. А от менший сумує. Я ніколи і слова поганого своїм синам про колишнього не говорила. Це наші з ним відносини, які зовсім їх не стосуються. Чоловік мій колишній як тільки отримав бумагу що підтверджує його статус вільного і розлученого, про нас забув, чому я дуже і дуже рада.

І все б нічого, але менший син навіть уві сні згадує тата. Він пам’ятає, як був малим і як тато купував йому іграшки. У пам’яті дитини залишились тільки добрі і світлі моменти, які наставали у періоди “розкаяння” мого чоловіка після чергової бурі.

Я маю номер телефона колишнього, можу поновити його спілкування з синами, але не знаю чи варто. Сьогодні вночі мій п’ятирічний син знову плакав і просився до тата. Як бути? Що робити?

Відчуваю себе винною у тому, що розлучаю двох рідних людей. Але ж я не просто так це роблю. Я добре пам’ятаю, що то за людина і свідомо тримаю від нього якнайдалі.

Розгубилась. Як бути? Підкажіть.

Яринка О.

19,10,2022

Головне фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page