fbpx
Історії з життя 0
Дорогою жінка зустріла панянку-колегу з того ж відділу. І ця пані сказала впевнено і навіть глузливо: мовляв, ну куди ти зі своїм безглуздим бульйоном! Там не до тебе. Там все керівництво вже побувало напевно. Сім’я там. Напевно. І вже наносили і ананасів і перепілок. Напевно. Це ж не самотня людина, до того ж, при посаді. Кому потрібен твій бульйон і пиріжки, це навіть смішно!
Одна жінка йшла провідувати колегу у лікувальному закладі. До начальника відділу йшла. І несла
Історії з життя 0
Хай думають усі про мене потім що їм заманеться, але я так вирішила. Уже збираю гроші і необхідні речі, одного дня я просто зникну і хай чоловік з сином живуть як собі хочуть
Сім’я завжди була для мене на першому місці. З дитинства мене вчили того, що
Історії з життя 0
Минали роки і я перетворилася в хрестоматійну дружину, приземлену калькулятором сімейних витрат. Я подумки перераховувала вартість букетів в кілограми помідорів і яловичини. “О, – думала я, дивлячись на букет тугих троянд. – коханчик, хай йому грець. Це ж два кіло на рагу і гарнір шикарний. Міг би бути..”
Коли ми тільки познайомилися з чоловіком, я була дівчиною куди повітрянішою і романтичнішою. Якщо
Історії з життя 0
Одного разу і без того слабкі ноги жінки втомилися бігти. Вона не змогла піднятися по сходах до своєї квартири на третьому поверсі. Як не старалася, як не просила, як не лаяла жінка ноги, але вони не слухалися. А жінка хотіла бігти далі: адже ще не вся білизна була випрасувана, м’ясний рулет НЕ спечений, а ванну вона не мила цілий тиждень. І це не була підготовка до свята, це був звичайний вівторок
Одна жінка втомилася бігти. Свій марш-кидок вона почала після РАЦСу. Замість ресторану у них
Історії з життя 0
Вітя готовий був вовком вити. Неначе з дому пішла пральна машинка. З опцією розкладання і прасування білизни. Де таку купити? У магазині продавалися тільки звичайні. В які самому треба насипати порошок, білизну за кольорами сортувати. Та ще й в магазин спочатку за цим самим порошком сходити. А Вітя звик, що все якось само
Нормальний шлюб у нас був, говорив Вітя. Нормальний. Як у всіх. Квартира від бабусі,
Історії з життя 0
Я раніше завжди уявляла, що коли мої діти будуть дорослими, на свята у мене буде повна хата гостей. Я мріяла, як буду старанно готуватися до свята: готувати незвичайні і смачні страви. Представляла, як буду втомлюватися, і полегшено зітхати, коли всі будуть роз’їжджатися. Хіба ж я знала, як усе буде насправді?
Мені 60 років, живу я одна, бо чоловіка не стало п’ять років тому. Тепер
Історії з життя 0
— Мамочко, приготуй мені свої млинчики, я скоро буду, – почула Ольга у трубці голос свого семирічного сина. – Я на самокаті, мам. Не переживай, я ж дорослий дорогу знаю. Аби шлях скоротити, через ліс махнув. Ну все, я за кермом. Буду скоро. – і вимкнув зв’язок.
— Мамочко, приготуй мені свої млинчики, я скоро буду, – почула Ольга у трубці
Історії з життя 0
Ну як вам пояснити? Колись я до невістки не надто добре ставилась. Але ж тоді і час інший був. Чоловік був живий і я молодше. А тепер я одна лишилась. Син з невісткою, як з’їхали тоді вночі так і не повернулись. Онуків і тих до мене не пускають. Але ж уже скільки часу минуло? Я старенька і самотня. Чому ж вони ще досі мене уникають
Я живу одна у великій трикімнатній квартирі і відчуваю себе там неймовірно самотньо. Я
Історії з життя 0
Згладжувати ситуацію довелося мені. Залишок вечора я танцював з тещею. Що вона тільки не витворяла, навіть розповідати не хочеться. Словом, поводилася геть не як мама нареченої
З Ольгою, ми познайомилися на весіллі друга. Мила, спокійна дівчина, відразу привернула мою увагу.
Історії з життя 0
Коробочка була прекрасною а сережки в ній просто неперевершені. Поклавши знахідку назад до кишені чоловікового піджака, Лілія стала чекати, коли ж отримає той подарунок. Але минув день, потім ще один. Коробочки на місці вже не була, а подарунок Лілія так і не отримала
Зі своїм чоловіком я познайомилася ще в студентські роки. Він був завидним нареченим в

You cannot copy content of this page