Я ніколи не була схожою на свого тата. Брат був, а я ні. Вони обоє високі, широкоплечі, чорняві, а високо підстрибнувши лиш півтора метра буду і волосся у мене кольору стиглого колосся. Тому тато відкрито говорив, що я не його донька. Відколи я себе пам’ятаю у мене у вухах ті слова. коли я подорослішала вирішила поставити крапку у цьому питанні раз і назавжди. Побачивши результат, тато зблід
Я ніколи не була схожою на свого тата. Брат був, а я ні. Вони
Навіщо продавати хату, а потім лазити людям попід вікна? Я про свою сусідку Марину кажу, яка вже років десять як продала хату, але приїздить в село та навідується завжди до хати, стане навпроти воріт і заглядає в вікна. Я розумію, що вона за хатою сумує, але нащо було тоді продавати
Та й хіба то така хата за якою сумують? Думаєте, що то якісь хороми?
З самого початку мені оця ідея доньки з навчанням у сорок років не сподобалась. Ну жила вона собі в тій Італії, працювала, гроші гарні заробляла, а тут на тобі: приїхала з заробітків, аби в інституті вчитись! Як відчувала, що нічим добрим не скінчиться. Ну ото з першої сесії вона мені “радісну” новину і привезла
З самого початку мені оця ідея доньки з навчанням у сорок років не сподобалась.
Я добре пам’ятаю той важкий період у нашому житті. Тата не стало, мама ходила сама не своя я дуже тоді переймалась, аби сиротою не залишитись, бо думала, що мама втрату не зможе пережити. Мені будо десять і я вже все добре розуміла. А потім на порозі нашої квартири з’явилась татова мама і попросила нас на вихід от прямо зараз. Так ми з мамою, “до повного щастя” ще й на вулиці опинились
Я добре пам’ятаю той важкий період у нашому житті. Тата не стало, мама ходила
Телефон червоний від самого ранку. Я прекрасно знаю, хто телефонує і в чому причина обурення цих двох пані, але слухавку не беру принципово. Так, може я й не права, але цьогоріч я твердо вирішила, що з мене таки досить
Телефон червоний від самого ранку. Я прекрасно знаю, хто телефонує і в чому причина
Спостерігаючи, як веселяться сестрички, Ніна присіла на лавку. До неї наблизився молодий чоловік. Жінка бачила його тут уже не вперше. Він попросив дозволу присісти біля неї й, не чекаючи відповіді, розпочав розмову, мовляв, як гарно діти бавляться. Побачивши, що жінка не бажає спілкуватися з ним, приймаючи за залицяльника, зразу перейшов до справи, вибрав світлину на телефоні, підніс до очей Ніни. – Впізнаєте? – Зорянка? – Моя сестра, – відповів чоловік.
– Що з тобою, Ніно? – допитувався брат. – Ти ходиш сама не своя.
Побачила Ганнуся, що нічого не помагає і вирішила побігти до священника, бо щось в чоловіка вселилося і хай йде відмолювати
Ця історія трапилася давно і з родичами родичів, але, думаю, що кожен впізнає в
А батько знайшов нову супутницю життя через два роки. Марта була прекрасно, тихою, спокійною і справді люблячою дружиною. Мене вона одразу “донечкою” назвала і я вперше в життя зрозуміла, що то таке – мати маму. Саме Марта мене навчила усього, що я нині вмію. Вона була другом, порадником, наставником і строгим вихователем одночасно. Не думала я тоді, що нині стоятиму перед таким важким вибором
Мені було 12 років, коли батьки вирішили, що більше не будуть родиною. Пам’ятаю, як
Коли моя свекруха повернулась вчергове із заробітків я випадково дізналась, що вона купує квартиру у нашому обласному центрі. Моєму щастю не було меж. адже ми з чоловіком уже давно мріяли про те, аби мати власне житло. Працювали рук не покладаючи на те, щоб заробити самим і вже мали досить суттєву суму. Поговорили ввечері і вирішили, що візьмемо гроші і підемо до його мами, може склавши все до купи якийсь кращий варіант підберемо. Коли ж почали розмову, свекруха лиш очі здивовано округлила
Коли моя свекруха повернулась вчергове із заробітків я випадково дізналась, що вона купує квартиру
Того ранку я, як завжди узяла до рук телефона, аби перебігти очима стрічку новин. Серед картинок, історій і рекламних пропозицій раптом побачила один дивний пост. Не зміст мене вразив, а коментар, який залишила під ним моя майбутня свекруха. Вона нещодавно в друзі мене додала, та й телефоном вона лиш вчиться користуватись, тому напевне і не знала, що я те можу побачити
Того ранку я, як завжди узяла до рук телефона, аби перебігти очима стрічку новин.

You cannot copy content of this page