Першого разу, коли я поставила питання руба: або я, або гульки, то чоловік вибрав мене. Але от тоді аж йому п’яти за сестрою замиготіли, а та ж знала, куди кликати – до колишньої, яка в генделику працює. Ось тоді мене свекруха й вперше здивувала

Свекруха мені дісталася дуже навіть хороша, що я була здивована, бо скільки всілякого чула від подруг, а тут вона мені каже:

– Сама в невістках була і знаю, що це таке. Як буду щось казати, то лише по ділу, бо жити маємо якось разом.

І так і було – якщо я щось не зроблю, то спокійно скаже, пожаліє, коли вже я була при надії та дасть поспати в вихідні.

А от сестра Максима, Валя, мене взагалі не прийняла. Вона хотіла аби він оженився з її подругою та й він ходив до неї, а потім ми зустрілися і вже він оженився зі мною

І ось почала я помічати, що затримується чоловік допізна і чути від нього добряче. Коли ж він на мій день народження прийшов геть лика не в’яжучи та навіть мене не привітав, то я зрозуміла, що треба ставити на такому крапку.

Зранку ми обидві зі свекрухою стали біля нього та що одна, що друга почали вчити розуму.

– Або ти гульбаниш, або ти вибираєш родину, – сказала я йому.

Чоловік задумався, далі перепрошував і казав, що більше в генделик ні ногою. Я йому повірила і він мене не підводив більше. У нас з’явилася донечка, свекруха в ній душі не чула, з рук не спускала та й Максим до нас наче повернувся.

І от, коли Олі був рочок і ми всі святкували, була й Валя з чоловіком, моя родина та Максимові родичі, то після свята Максим зник.

– Мамо, – питаю у свекрухи, – А де Максим?

– Та пішов Валю проводжати.

Я подумала, що він вернеться через пів години, але його нема. я вклала доньку спати, а сама тоді до генделика і бачу, що сидять вони всі за столиком. А його колишня вже так навколо нього в’ється, що й не передати.

Я тоді додому, за сльозами дороги не бачила, свекруха все помітила, але нічого мене не питала.

Максим прийшов, то я вже й не чула, хоч заснула майже під ранок від думок.

На ранок я його вже й не будила, а почала збирати речі.

– Ти куди?, – питає мене свекруха.

– Та додому. Видно, що Максим шукає іншої жінки, то чого я буду під ногами крутитися?

– Почекай, дитино, – каже мені свекруха, – Ми його розпитаємо, а ще я з Валею поговорю, все буде добре.

І так вона мене спинила та побігла до Валі, а вже й Максим прокинувся, а я йому знову кажу, що або я, або гульки.

Він знову каже, що так святкував, що нічого ж не сталося, як тут мати його надходить.

– А ти забув, Максиме, як ми жили з батьком? Солодко тобі було? То ти тепер хочеш аби й твої діти так жили?

І почала вона розказувати. Що дуже вже батько Максима любив гуляти, а вона була в невістках і не мала підтримки в родині, бо там до такого звикли, адже завжди мало бути до вареників. Пробувала вона свекруху переконати, що добра з цього не вийде, але та лиш на неї цитькала. Коли ж прийшлося жінкам з канави чоловіків водити, то свекруха й знайшла винну – невістка.

– В доброї жінки чоловік хати пильнує, – сказала вона їй.

І та все старалася бути прекрасною дружиною, адже діти мають мати батька. А одного дня побачила, як діти за хатою ховаються, бо батька побачили і зрозуміла, що так більше не буде.

– Я вас взяла в чому були, забрала аби ви жили краще, а ти що робиш? Як будеш гуляти, то підеш жити до Валі, я їй уже все сказала.

Відтоді чоловік більше в генделику не пропадав і я вдячна своїй другій мамі, що вона тоді так повелася.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page