Після смс чоловіка з проханням зібрати його найнеобхідніші речі, адже він її залишає, моя мама танцювала від щастя по хаті. Вперше за тридцять років я бачила її посмішку і чула сміх. Коли ж татусь приїхав за речами, ми найбільше переймались, аби він лишень не передумав.
Мій рідний татко ніколи не був хорошим чоловіком і батьком. Я ще з дитинства його недолюблювала і відверто побоювалась. Ні, він ніколи нікого і пальцем не чіпав, але коли він був удома аж шибки дзвеніли. Не пам’ятаю його в доброму гуморі в принципі: завше зосереджений і насуплений, як сич. Мене він не помічав в принципі. Навіть не відповідав коли я до нього зверталась, зате помічав усі мої найдрібніші недоліки.
Він полковник і все в нашому домі нагадувало казарму. Ліжка застелені під лінійку ще до восьмої ранку і не важливо потрібно тобі було так рано вставати, чи ні. Речі ідеально чисті і випрасувані, взуття блищить навіть якщо за вікном багнюка. У будинку, навіть у промені світла не пролітав пил. Мама і я були зайняти лиш тим, що чистили, мили, натирали і прасували.
Мама завше зверталась до нього на “Ви” і ніяк інакше. Вона ніколи не купувала щось у будинок сама: тато приносив продукти і всі необхідні, на його думку, особисті речі. Ніяких перукарень і тому подібного непотребу. Довга коса і сіре вицвіле від часу плаття, ось і вся вдяганка моєї мами. Тато ж мав найновіші брендові речі, адже статус вимагав.
Одного разу він, чи не вперше за все життя, поїхав на відпочинок. Не знаю хто зумів його вмовити, але мама зателефонувала щаслива:
— Три тижні спокою, Риточко! Уявляєш? Я сьогодні навіть музику включила на повну і прокинулась о десятій. Виспалась за всі роки.
Мама змогла за той час, що тата не було сходити в кіно і в театр, я її навіть на масаж зводила. В неї очі від щастя так і світились.
А потім прийшло оте смс. Мама мені посеред ночі телефонує в сльозах і просить приїхати. Я примчалась з чоловіком і бачу, як моя ненька сміючись і плачучи одночасно танцює по дому голосно вигукуючи:
— Нарешті! Дякую, доленько, за такий подарунок.
Коли татко збирав речі ми навіть погляд не наважувались підвести, аби не передумав. Будинок він “благородно” залишив мамі. Забрав свої інструменти і як не дивно, ледь не всі меблі, але мама була щаслива і не переймалась – аби лиш пішов.
Перше, що зробила мама отримавши папірець про розлучення – відстригла ненависну косу і пофарбувалась в найближчій перукарні у вогняно-рудий колір. Викинула усі свої старі одяганки і пішла по магазинам купувати міряти і обирати те, що сама захотіла. Ми з нею винесли залишки меблів і обдерли всі шпалери, відправили на смітник штори і тюлі, аби нічогісінько про минуле не нагадувало. Мама спала перших кілька тижнів до обіду і харчувалась лише піцою і фаст-фудом.
Через пів року мою маму не впізнає ніхто зі знайомих. Вона помолодшала років на двадцять, ходить на фітнес, відвідує виставки, вистави, не пропускає жодного концерту у нашому палаці культури. Нещодавно отримала закордонний паспорт і ми купили квитки до Єгипту.
Про татка нам нічого не відомо. Не знаю, яка там жіночка привезла його до себе з відпочинку, але мені її щиро шкода.
Автор Анна К.
Передрук без згоди автора – заборонено.
