У мене була звичайна родина: я, чоловік і двоє маленьких дітей. Чоловік заробляв на нас, а я доглядала за дітьми.
Звичайно, що я стомлювалася і часто жалілася подрузі, що практично не висипляюся, бо менша дитина дуже погано спить і будить мене по кілька разів на ніч, а далі треба зранку встати і зготувати чоловікові сніданок, відвести старшого в садок і при цьому розбудити та вдягнути молодшого.
Оці вдягання-роздягання мене так виснажують, бо поки одне вдягнеш, то вже інше впріло і хоче в туалет… Починаєш роздягати, вже менше плаче…
Тільки відведу в садок старшого, як треба їхати в магазин за продуктами з меншим, далі щось прибрати чи ні в хаті, забрати старшого з садочка. Це все треба комбінувати зі сном меншого, щоб його можна було розбудити і таким чином забрати старшого з садка.
Додайте сюди ще всі радості від сопель і ви зрозумієте, що дивно ще, що я на людей не гавкаю.
І ось у мене є подруга, яка в тридцять п’ять років ще не заміжня і не має чоловіка. тому вона має купу часу аби вияснити чого вона не заміжня і не має чоловіка. для цього вона ходить по різних тарологах і гадалках і дуже любить ще відвідувати психологів, тренерів особистісного росту, жіночі кола і всяке інше.
І вся така, знаюча і відаюча, вона приходить до мене та вчить, як я маю жити правильно.
Я до цих пір шкодую, що тоді їй розповіла, як ми живемо… Я просто вже валилася з ніг від утоми, того й захотіла аби мене хтось просто пожалів…
– Тобто, ти не будиш чоловіка аби він виспався, бо він ходить на роботу?, – спитала Наталя і очі у неї за ближчали.
– Так, він же не виспиться і як піде на роботу, – кажу їй я.
– А, коли він приходить з роботи, то він тобі дає трохи часу аби ти змогла відпочити від дітей, – питає далі подруга.
– Ні, він же стомлений, – кажу їй я, – Сідає за ігри, далі я кличу вечеряти і він знову йде в ігри, а потім спати…
Ну, може трохи взяти дітей на руки. Але не більше, ніж на п’ятнадцять хвилин…
– А, коли ти старшого відведеш в садок, ти трохи лягаєш спати?, – далі питає подруга.
– Та яке? Намагаюся хоч трохи прибрати, щоб чоловік знову не казав, що у нас в хаті можна шию скрутити…
– Ага, – подруга задумалася, а тоді каже: «А скільки він тобі дає грошей, щоб ти вела ваше господарство?»
Читайте також: Стоїть невістка в моїй хаті, приїхала на моїй машині і ще мене питає за подарунки! Ну я вже тут і не стрималася
Я задумалася, бо мені чоловік отак гроші не давав, ну тобто, він не приходив і не клав переді мною всю свою зарплату. Він клав в коробку наприклад, тисячу гривень і я брала звідти на продукти і потім казала, коли треба гроші на якісь додаткові витрати, як от взуття чи одяг для дітей.
– А собі ти що востаннє купувала, – питає мене подруга і це мене просто смішить.
– От одразу видно, що ти не сімейна жінка. Який одяг? Куди я ходжу? Одягла штани та кросівки і побігла.
– Знаєш, Інно, ти б отримувала більше грошей. Якби з ним розлучилася і він платив тобі аліменти, – сказала Наталя.
Вона пішла додому, а я прокручувала і прокручувала нашу розмову…
Розумієте, чоловік мене втомлював…
От правду кажу, більше за дітей!
Оця постійна перед ним стійка «струнко», щоб діти не плакали, в хаті чисто і ще й прибігти до нього вночі, щоб бува кого не знайшов іншого…
Я так втомилася…
І я наважилася на кардинальні кроки…
Звичайно, що він не витримав, коли я почала вимагати більше грошей і при цьому казала, що він має ще й дітей своїх няньчити.
Зчинився величезний скандал, мовляв, він на таке не підписувався. Чоловік пішов…
Але, коли пройшли перші місяці ейфорії від свободи, я не знаю, що робити далі, а Наталя зі своїми мудрими порадами поїхала за кордон!
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
