Хрестини хрестинами, але у нас зараз з чоловіком не дуже добрий період, бо то він, то я щось по лікарях почали ходити.
Коли лиш мій Матвій одружився, то ми з чоловіком віддали йому нашу квартиру, а самі перебралися в село. Ми доїжджали на роботу машиною з чоловіком, а далі в село і тишу.
Мені навіть подобалося, що ніякий гам сусідів нас не будить серед ночі, не виє сигналізація і не плачуть діти.
В селі хіба сусідський пес гавкає та півень зранку будить, але то порівняно благодать з містом.
Отак ми собі жили і працювали, а, коли у молодять з’явився первісток, то ми з чоловіком дали гроші Матвію на машину.
Невістка вся аж розплилася від щастя. Я не цікавилася ніколи, що ж там подарували свекри, бо сама знаю, що вони не мають великої зарплати.
Я час від часу приходила побачити онука і добре бачила, що в квартирі й пилюка, а в холодильнику з їдою не густо…
Звичайно, що мені було не дуже приємно, що з моєю власністю так поводяться… Але невістка цього й не бачила, а все скаржилася, як Матвій мало заробляє і скільки йде грошей на їжу і на малого…
Мені хотілося їй сказати аби вже сама йшла на роботу, бо малому три роки. Але я змовчала, бо не хотіла влізати в ті сварки, коли один скаже, а другий перекрутить так, що й винною вийдеш.
Невістка так і не вийшла на роботу, але сповістила, що знову при надії.
– Матвій так скоро здоров’я втратить, як буде лиш один працювати, – кажу я чоловікові і він зі мною погоджується.
Вирішили ми, по мірі можливості, синові допомагати: то купимо блок підгузок, то продуктів закупимо та привеземо. Ми ж теж не якісь там олігархи і всі заощадження вже давно пішли на сина. А далі й кажу, що почали ми по лікарях і геть вийшли з грошей.
На хрестини прийшли і чисто так символічно, принесли солодке та квіти для Насті.
Бачу, що невістка образилася, але подумала, що як мудра, то якось зрозуміє і не звернула на це такої уваги.
Якось все наче прийшло до норми у нас з чоловіком і прийшла я якось провідати онуків, купила фрукти, йогурти та й іду.
Вона так взяла пакет, наче я їй щось зі смітника принесла. Грюкає на кухні і на старшого гримає, що неслухняний.
– Що ти на дитині зриваєшся, – кажу я їй, – Як маєш якісь до мене претензії, то говори в очі.
– Так, маю,- каже вона, – Я вам онука другого привела, а ви мені навіть подарунок не зробили!
Читайте також: Після слів чоловіка я оніміла. Подумати лишень так перекрутити все аби прикрити сусідку! Але ми з сином цього так не подаруємо!
– Що? Ти мені дитину привела чи собі?, – не стала й я соромитися та толерувати, – А якби ти трохи думала ще й про когось, то знала б, що ми доволі складний період пройшли! А те, що ти живеш в нашій квартирі та їздиш на нашій машині, то тобі зовсім не тисне? То не подарунок на все життя? та інша б і слова мені кривого не говорила, а ти вічно невдоволена, як скривишся, то й приходити до тебе не хочеться!
– Ах так! виганяєте мене з дітьми на вулицю? То я піду!, – і давай невістка речі збирати!
Я на те дивлюся, як на якийсь цирк. А далі її за руку і кажу:
– Ти хочеш драми? То тобі Матвій драму влаштує – відвезе з дітьми до батьків, а сам буде легко мати іншу жінку, яка буде жити в цій квартирі і ще й дякуватиме. Тому сядь тихо і не роби нікому нерви. Я синові не скажу, що ти витворяєш і ти теж вже нарешті берися за розум, бо на тобі діти!
Вона стихла, але було видно, що до неї якось не доходить, що є люди навколо неї, які мають ще інші інтереси, а не лише вона.
Отаку маю колотнечу за своє добре серце.
Фото Ярослава Романюка.