fbpx
Історії з життя
Поки син думав, я приїхала до них у неділю, застати, так би мовити, всю сім’ю зненацька, поки син був на чергуванні денному. Подзвонила в домофон, мені відкрили. Вдома тиша, але мачуха неначе на голках. Діти у себе в кімнаті, обидва на диванчику, онук червоний, виглядає заплаканим. Домогтися роз’яснення – що сталося, так і не вийшло. Я наїхала на невістку, мовляв, віддайте мені дітей

Коли мій син одружився перший раз, я дуже раділа: кращої невістки і не знайти. Дуже ласкава і господарська була дівчинка, мене мамою називала. Вона була сиротою, її виховувала тільки бабуся, тому я для невістки дійсно стала справжньою мамою. Молодята жили у бабусі моєї невістки – та вже сама старенька була, теж догляду вимагала. Але все одно, син з нареченою мене часто відвідували.

А потім з’явилися у мене 2 онука: спочатку дівчинка (їй зараз 8 років) і потім хлопчик (йому 6 років). Два роки тому стався дуже гіркий випадок – їх мами не стало, а слідом і бабусі. Загалом, була справжня чорна полоса для всіх, у нас були дуже добрі родинні зв’язки.

Син залишився один з двома дітьми на квартирі бабусі. Важко йому було, але я допомагала. Оформили допомогу на дітей по втраті матері, і крім того – батько винуватця взяв на себе відповідальність платити дітям до їх 18-річчя. Просто так, від себе, по совісті. Загалом, в матеріальному плані все добре, а ось мій син ледь не пустився берега, почав шукати розради в чарці. Але знайшлася «розрадниця» – нібито, подружка дитинства моєї колишньої невістки. Робила вигляд, ніби співчуває моєму синові, але я ж відчувала: неспроста це. Син у мене гарний, заробляє добре, а тепер ще й квартира є. Ось одна проблемка – це діти. Але це їй не завадило вийти заміж за мого сина, хоч я його і відмовляла.

Ось тут-то все і почалося. Спочатку мені дзвонить їх сусідка і каже: «Не розумію, що твориться, але постійно чую через стінку голос цієї жіночки! Не зрозуміло, що вона репетує, але я так думаю, що на маленьких дітей, вона взагалі не затикається! Я пішла, запитала, в чому річ, а ця дівчина сказала, що голос у неї просто такий гучний, поставлений, як у педагога! Але у мене вже вуха закладає, не уявляю, як там діти це все терплять».

Потім мені розповіла вихователька онука, коли я його забирала, що хлопчик став якийсь зацькований, і він боїться, коли за ним приходить мачуха. Аж ручки трясуться! Хоч та й робить вигляд доброї матусі.

А недавно я забрала онуків до себе на вихідні і почала випитувати у них про новоспечену матусю. Онук одразу замкнувся в собі, слова зайвого не каже, а внучка дещо розповіла. Мачуха стрясає в повітрі ременем для “атмосфери”. Лементує постійно за будь-який проступок сварить: якщо крихти на столі, якщо іграшки розкидані чи просто діти трохи шумлять. Для неї потрібно щоб всі були шовкові, але такого не буває! Це ж діти, вони гратися хочуть! Мачуха не скупиться на різноманітні колючі слівця, обзиває дітей, і відверто каже, що вона їх не любить. Найцікавіше, що при чоловікові вона цього не робить, просто говорить, що дітям потрібно гарне виховання і все.

Я все розповіла синові, але він каже, що це дитяча фантазія. У нього хороша дружина, без поганих звичок, вдома чистота. Та чхати, яка вона, але нехай він сам по дітях подивиться: вони ж стали замкнутими, щастя з очей зникло! Я синові одразу запропонувала: віддай мені онуків, вони будуть жити в тиші і ласці, це їм важливіше. У мене теж двокімнатна квартира, всі помістимося. Але він чомусь відразу запитав: «А на що ти їх ростити будеш?». Я так здивувалася з цього питання! І кажу: «Ну це ж елементарно: на дітей від держави фінанси йдуть і від батька того лихача, ось на ці гроші і буду ростити. А ще у мене пенсія, хоч і маленька, але я себе прогодую!». Син сказав, що подумає.

Поки син думав, я приїхала до них у неділю, застати, так би мовити, всю сім’ю зненацька, поки син був на чергуванні денному. Подзвонила в домофон, мені відкрили. Вдома тиша, але мачуха неначе на голках. Діти у себе в кімнаті, обидва на диванчику, онук червоний, виглядає заплаканим. Домогтися роз’яснення – що сталося, так і не вийшло. Я наїхала на невістку, мовляв, віддайте мені дітей і все те, що їм фінансово згідно за законом належить, більше я нічого від вас не потребую. Та відвернулася, нічого не говорить. Я пішла, а ввечері дзвонить син, з претензією на мене, щоб я більше такого не робила, а то довела до сліз його дружину, накрутила дітей і пішла. І взагалі – онуки мені потрібні тільки щоб пенсію собі додати їх виплатами!

У мене просто немає слів! Син ніколи не був таким, це взагалі не його думки! Якою ж треба бути меркантильною цій мачусі, щоб терпіти нелюбих їй дітей заради допомоги. Я б і від цих грошей відмовилася, щоб онуків забрати, але ж треба на все дивитися об’єктивно! Загалом, я не знаю, що робити!  вдома дійсно чистота, але психологічно їм там важко. Я розумію – підуть зі мною діти, похитнеться і їх дохід, адже працює тільки мій син, а його дружина – ніби як зразкова домогосподарка. Як же мені онуків забрати?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page