Попереджала я сина, що Інна – ще та п’явка, просила його подумати чи одружуватися на ній, але він казав, що все буде так, як він скаже. І тепер мені цікаво – то так він все собі уявляв?

Так, син мені час від часу телефонував, коли у них були якісь непорозуміння і я йому твердо казала:

– Дитино, вона від тебе не відчепиться, тому думай, що ти будеш робити далі.

У мене й всі підстави були таке думати, адже заради нього Інна купила собі машину, щоб мого сина возити додому після навчання, вона була за нього старша на три роки, тому вже дуже старалася аби він її заміж взяв.

Отак вона його возила, гроші давала на якісь витрати, коли він просив, бо вже працювала, а син тоді ще вчився.

Коли ж Сашко закінчив університет, то вона вже й наполягла на одруженні, жебоніла, що батьки їм квартиру подарують на весілля. Все так і сталося, наче син був задоволений, бо все у нього було, що йому треба.

Ну, я ж у же відчувала, що все не так буде просто, тому й казала, що ця від нього не відстане по-доброму.

І ось вона захотіла дитину.

– Мені скоро тридцять і я хочу дитину.

– Чекай, – каже тоді Сашко, – але на які гроші ти плануєш її ростити? Ти хочеш мені всістися на шию і я вас маю годувати? Чи до твого батька за кордон їхати? Ні і ще раз ні!

Я теж сина підтримала, бо я від неї онуків не хочу, ще трапиться на його шляху порядна дівчина, от тоді хай вже онуки й будуть.

Але вперлася Інна та пішла на принцип. Якщо нема дитини, то вона не буде його до себе підпускати. Син до мене телефонує, а я й кажу:

– А ти їй скажи, що якщо так, то ти маєш всі обставини аби подати на розлучення. Хай знає своє місце!

І він так і зробив, сказав, що подасть до суду, якщо вона так взялася принципово відстоювати своє.

А та й каже:

– Добре.

Син тоді приїхав до мене з усіма речами. Я була дуже рада, що він нарешті покаже їй, де вона, а де він.

Але вона найняла адвоката і замість того аби все поділити порівну, бо ж і машина, і квартира, то виявилося, що все залишилося їй!

– Машина мною куплена до шлюбу, квартиру тато оформив на себе, так що ти не маєш до цього ніякого відношення.

Ну, таке, трохи син погарячився, вже й сама бачу, але він хлопець видний, роботу має, то на нього зараз дівчата і жінки вішатимуться як гірлянди на ялинку!

Але минув і місяць і другий, син наче ходить на побачення, але про якесь одруження не каже, та й вже я почала помічати, що мені не дуже й виходить його утримувати, бо його зарплата вся йде на побачення і на себе, а я й комуналку плачу і продукти купую. Ну, коли він був маленьким, то мені вистачало, але тепер геть нічого не вистачає!

– Сину, ти маєш якось подумати про нові стосунки, бо я тебе просто не потягну на свою зарплату!

– Мамо, тобі шкода на мене грошей? Я від тебе такого не сподівався!

Але що ми точно не сподівалися, то це те, що Інна виявляється таки при надії і сказала, що подасть Сашу на аліменти!

– Сину, вертайся до неї, так буде всім дешевше, – каже я йому, хоч серце мені вже стискається.

– Мамо, та я б з радістю, але вона сказала, що не хоче мене бачити…

І як це називається, скажіть, будь ласка, колись прохожу не давала, а тепер он що викинула! Як нам тепер з сином вижити?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page