fbpx
Суспільство
Правило 72 годин, яке докорінно змінило все моє життя

Це правило навчило мене залишатися спокійним і впевненим завжди і всюди. Так що щиро вдячний за нього своїй мамі і постійно згадую про ту історію «з мокрими штанами», з якої і почалося моє дорослішання…

Як би ти не планував життя – соломку скрізь не підстелити. Кожен день з нами трапляються непередбачувані і несподівані речі. Ще вчора ви навіть не могли уявити собі подібної ситуації, а сьогодні – будь добрий: розрулюй.

Саме в такі переломні моменти і проявляється наш істинний характер: як відреагуємо, яке рішення приймемо і як швидко? А, можливо, просто сховаємо голову в пісок і зробимо вигляд, що нічого не відбувається?

Подібні ситуації трапляються часто-густо, з кожним з нас. І я не виключення. Природно, що не стрибаю від радості, коли все це відбувається, але і не впадаю в паніку. Мені допомагає правило 72 годин, яким користуються всі зрілі люди. Вперше про нього розповіла мама, коли я ще навчався в школі.

Я пив воду з питного фонтанчика, і раптом він зламався і… о, Боже… Ви собі можете уявити: я був мокрим з голови до ніг. Особливо штани: вони буквально прилипли до мене, як колготки на балерині. Конфуз ще той! І що ви думаєте? Мама кинула все і побігла додому за сухими штанами, щоб я переодягнувся? Аж ніяк. Вона сказала, що і так цілком нормально, а якщо вдуматися – навіть смішно…

Коли ми повернулися додому, мама розповіла мені про дуже ефективну тактику – правило 72 годин. У ньому йдеться, що, якщо у вашому житті відбувається щось таке, що буквально вибиває ґрунт з-під ніг, не панікуйте і не піддавайтеся емоціям. Візьміть паузу на 72 години і дозвольте ситуації охолонути.

Отже, 72 години… Три дні… У перший день ви будете нервувати, ходити з кутка в куток, прокручувати в який раз те, що трапилося. Це нормально. Ми всі такі. Але на другий день градус вашого обурення, страху або конфузу – спаде. При чому – вже з самого ранку. Ви вже зможете посміхнутися, а то і боязко пожартувати над тим, що вас турбує. Ну а на третій день відбудеться щось більш важливе або ще більш «конфузне», – так що про попередню подію ви негайно забудете.

Я перевірив це правило на собі. Незважаючи на те, що все ще сердився на маму, яка не принесла мені сухі штани і не врятувала від «вселенської ганьби» (як мені здавалося в ті хвилини), все ж погодився взяти паузу рівно на 72 години. І не помилився! По-перше, переконався в тому, що це правило воістину чарівне, а, по-друге, воно потім не раз виручало мене в житті!

А як мені знадобилося правило 72 годин в старших класах ! Не секрет, що більшість дітей в старших класах раз у раз вплутувалися в різні неприємні історії. Деякі з моїх однокласників примудрялися робити це мало не щотижня! Але не я. Адже я був озброєний правилом 72 годин.

Коли ми ще більше посилюємо ситуацію? Нервуємо і впадаємо паніку, через що і робимо дурницю за дурницею. На відміну від своїх однокласників я реагував на всі непередбачені ситуації… через 72 години. Тобто ніяк не реагував. Тобто просто сміявся і жартував. А дійсно: адже нічого страшного не відбувалося!

Пригадую, як одного разу мені було дуже важко включити це правило. Але все ж зробив це. І не дарма: я зрозумів, наскільки важливим і життєво необхідним є це правило.

Отже, тоді я як раз навчався в 10 класі. Ми грали з товаришем на перерві, і я ненавмисно штовхнув його на підлогу. Він вдaрився, сторопів… Настала незручна пауза. Всі однокласники стояли і дивилися, що він буде робити далі. Вважаю, саме з цієї причини він схопився і навмисно вдaрив мене. Тепер уже всі дивилися на мене: природною реакцією було б відповісти на удaр точно так же – удaром. І, дійсно, це була моя перша думка: «Ах так, я тобі зараз покажу! Адже я ж ненавмисно, а ти – сякий-такий – навмисно!» Але потім я згадав про правило 72 годин і сказав собі: «Він просто вдaрив тебе».

Але навколо мене стояли мої товариші і очікували якоїсь реакції. Адже тільки боягуз і слабак, на їхню думку, не відповість, коли його б’ють. В голові стукала одна думка: «Що ж мені з усім цим робити?» Причому на прийняття рішення у мене було всього кілька секунд…

Удaр був не дуже сильним, але ж сам факт: тебе пoбили, і – ні за що… На превеликий подив усіх я просто розвернувся і… пішов. Не сказав ні слова. Навіть не подивився на свого кривдника. Так, я міг відповісти так, що він би ще довго про це згадував. Але чого б я домігся? Того, що ще більш посилив би ситуацію, і завтра мої батьки вже б стояли в кабінеті директора? Однозначно. Так що я просто згадав про правило 72 годин і стримався.

У той момент, коли йшов, усвідомив по-справжньому, наскільки сильним було це просте правило, яким поділилася зі мною моя мама. Зрозумів, що в самих безвихідних (як нам здається) і скрутних ситуаціях воно працює немов «чарівна паличка». Так, в перші хвилини ти ще сам не знаєш, чим все закінчиться. Але проходить всього 72 години і розумієш, що вчинив правильно.

Що ж до історії з моїм товаришем, то через кілька днів він підійшов до мене і вибачився. А уявляєте собі, якби я не стримався тоді і пoбив його в запалі гніву? Так ми б з ним не розмовляли до кінця життя. І навіщо, питається?

А так ми просто потисли один одному руки і посміялися над тим, що сталося. Я сказав йому, що не ображаюся на нього, і, до вашого відома, ми дружимо досі!

Так що правило 72 годин є дійсно універсальним і дуже ефективним в будь-яких ситуаціях. Завдяки ньому я стількох неприємностей зміг уникнути в своєму житті, стільки «дров не наламати». Що там говорити – воно повністю змінило моє життя!

Правило 72-ї години навчило мене залишатися спокійним і впевненим завжди і всюди. Куди б я не йшов, що б не відбувалося – знаю, що в кінці кінців все буде добре. Так що я щиро вдячний своїй мамі і постійно згадую про ту історію «з мокрими штанами», з якої і почалося, по суті, моє дорослішання. Тому що без цього правила я був би іншою людиною.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!