Усім вітання. Пишу сюди про свою проблему, бо раніше зі своїми бідами та питаннями я зверталася до мами. Ми з нею були, як подруги.
Почну із самого початку. Моєї мами немає вже понад рік. Її у мене забрала важка недуга. Менше ніж за рік боротьби.
Що ми пережили за цей час не описати словами. Це було справжнє випробовування для нас усіх.
Батько мій був весь цей час із нею. Правда, іноді поводився так, що мама на нього і ображалася, і злилася. Тим не менш, ми всі намагалися триматися разом. Дуже сподівалися на найкращий результат. Але не вийшло.
Моєї мами не стало 31 березня. А вже у липні мій тато з новою любов’ю поїхав на два тижні у Буковель. Сказати, що я була вражена його вчинком не сказати нічого. Він не лише осквернив пам’ять про маму, а й перекреслив 31 рік сімейного життя.
Про його нове захоплення я дізналася приблизно через 1,5 місяці після прощання із мамою. Її я знаю, і захоплення вона ні в мене, ні в моєї сестри не викликає.
Читайте також: Моя мама постійно ходить до мене в квартиру у час моєї відсутності. Я більше так не можу, чесно
Спершу тато сказав, що він просто з нею спілкується. Я була не проти дружби. Колись ми можна сказати дружили сім’ями. Тим більше, що ситуація у них була схожа. Вона не має чоловіка.
Спілкування спілкуванням, але подорож у гори, у чи не найдорожчий готель, це був явний перебір. Його поведінка докорінно змінилася. Якщо батько раніше був проти покупок у дорогих магазинах, як би його мама не вмовляла, то зараз тільки в них одягається. Ходить на концерти, спектаклі, в кінотеатри, загалом туди, куди з мамою йому було не хотілося йти ніколи.
Зараз ми вже дійшли до того, що він сказав, що в цьому домі йому не потрібні, ні я, ні його онуки. Тож ми тепер спішно пакуємо речі та переїжджаємо у недобудовану квартиру.
Раніше він присягався, що цей дім наш. Мій, моїх дітей, сестри та її майбутніх дітей. Словом все, що колись було моєю сім’єю, розвалилося на частини.
Що робити далі я не знаю.
