Професор Фелпс з австралійського університету провів цікавий дослід. Протягом місяця він розбивав студентів на групи з чотирьох осіб і доручав їм за 45 хвилин вирішувати управлінські завдання.
Краща команда отримувала приз в 100 доларів.
Студенти не знали, що в деякі групи підсаджували спеціальних людей, які грали доручені їм ролі.
«Байдужий» – людина, яка сідала у групу, закидала ноги на стіл і занурювалася в свій телефон.
«Єхидний» – під час обговорення робить саркастичні зауваження типу «Ви що, знущаєтесь?», «Ви, напевно, ніколи раніше ніким не керували.
«Песиміст» – який виглядав так, як ніби вчора не стало його улюбленої кішки, і висловлював сумніви в тому, що завдання можна вирішити, і в тому, що ця команда здатна цю задачу вирішити!!!
Фелпс виявив, що навіть в тому випадку, коли інші три члени групи були здатними і мотивованими учнями, неконструктивна поведінка всього одного члена групи знижувала ефективність всієї групи на 30-40%.
Виходить, що ефективність команди більше залежить від того, чи є в ній хоч один слабкий учасник – а не від того, скільки в ній учасників сильних.
Висновок:
Завдання керівників і HR-менеджерів полягає не в тому, щоб допомагати сильним співробітникам – а в тому, щоб позбавлятися від всіх слабких.
Сильні впораються і самі, якщо слабкий не буде псувати соціальну ситуацію взаємодії.
А. Морейніс.
За матеріалами – Psychological Prospects Journal.
