Ситуація дуже банальна, але від того не легше ні мені, ні батькові – батько продав квартиру не тим людям, а в результаті не отримав ні грошей і мав виїхати з квартири.
Татові лиш сімдесят два роки і він ще цілком себе обходить. Проте, я йому не раз пропонувала переїхати до нас жити, адже у нас хата в селі і є багато місця. Все ускладнилося тим, що мами не стало кілька років тому, а тато тоді навідріз відмовився їхати з квартири, де прожив з мамою практично все життя.
– Куди я буду їхати, коли тут мама і все, що вона любила?, – питав мене.
Якби це не було егоїстично, але за мамину душу можна молитися в будь-якому куточку країни… Але тато ходив до мами на цвинтар і так проходили його дні.
Тему переїзду я підіймала за щораз як телефонувала до нього.
– Тату, давай переїжджай. Ну що ти там забув? А речі мамині ми перевеземо, якщо ти без них не можеш.
Часто їздити до тата не виходило, бо я живу в іншій області, тому лиш телефонні дзвінки і раз в два місяці я до нього їздила.
Він і далі відмовлявся переїжджати і я вже з тим змирилася.
Аж тут він надумав таки продати квартиру і переїхати до мене. Але замість того аби мені про це сказати, щоб я приїхала і допомогла з усім, він вирішив, що дорослий чоловік і все зробить сам.
Але ж зараз такі є люди, що обкрутять круг пальця за просто так. і так мого тата обробили та обкрутили, що він всі папери підписав, а гроші мали дати нові власники вже в хаті.
Прийшлося, що продавав одним, купили інші, але грошей ніхто не дав. Тато кинувся в поліцію. А там поки почали те все розбирати, то нові власники вже тата з хати і виперли.
– Ми купили хату і маємо документи законні. А ви як продавали – ми не знаємо, – сказали і давай татові речі пакувати.
З того всього він попав в лікарню, але ж далі мені не телефонує! Я до нього сама дзвонила і він ні слова не сказав!
– Все, доню, у мене добре, не переживай, – отак мені казав.
Якби не сусідка. Яка мені зателефонувала, коли побачила, що якісь люди туди-сюди ходять, то я б нічого й не дізналася!
Ми тоді з чоловіком сіли в машину і давай те все виясняти, хто та що тут робиться…
Мені аж голова йшла обертом від того, що тато наколотив! Доросла людина і таке на схилі літ сотворити! Та що ж це таке?
Тата ми забрали до нас і він плакав, як мала дитина.
– Мені було соромно тобі зізнаватися, – казав він, – Я хотів приїхати з грошима, щоб ти мала за що мене годувати, а воно он як вийшло!
Звичайно, що я спочатку татові багато чого говорила про його розум, але потім якось вже Бог мене напоумив.
– Тату, та най дідько бере ті гроші! Я ж за тебе злякалася! А якби з тобою щось гірше було, то мені б ті гроші тебе воскресили?
Читайте також: Новина про те, що Віктора покинула дружина, мене застала на заробітках. Ну, я зраділа, що не все у нього тепер так чудово
Ми поплакали і один одного перепросили, бо обоє маємо такі запальні характери.
Слава Богу, що з ним все зараз гаразд і ми перевезли мамині речі до нас, поки йде ота слідча тяганина.
Хочу сказати старшим людям, що не треба боятися непорозумінь, а краще попросити про допомогу рідних. Справа не в тому, що вистаєте немічними, на жаль, таке життя. Просто це не є чимось таким, що його треба соромитися. Ви нас ростили з безпомічних, то тепер пора віддавати вам назад турботу і треба мати в житті до кого по цю турботу звернутися.
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
