Соціальна кампанія “Пліч-о-пліч” розповіла про жінок з Прикарпаття з «Благодійного фонду Долина», які вразили своєю мужністю європейських чоловіків. Адже дівчата легко переганяли габаритні авто з Європи до України, в тому числі машини медичної евакуації для підрозділів ЗСУ. Фонд надавав гуманітарну допомогу ще з 2016 року і мав певні напрацьовані зв’язки, а з початком повномасштабного вторгнення росії потік гумдопомоги посилився, туди входила їжа, одяг…
“На початку війни ми отримували запити від наших європейських партнерів стосовно гуманітарних вантажів. Ми перевозили та відправляли далі їжу, одяг тощо. А от із середини березня перед нами постав новий виклик. Асоціація «Медична та благодійна допомога Франція – Україна» на чолі з нашим близьким надійним партнером Діаною Дольс запропонувала зайнятися транспортуванням машин”, — розказує Леся Мураль, засновниця “Благодійного фонду Долини”.
Це насправді важка робота і дуже напружена, проте жінки не жаліються, а вперто роблять все для перемоги.
Тільки за чотири місяці, до початку липня, з Франції в Україну вдалося перевезти 95 автівок. 75 з них – це обладнані карети швидкої допомоги, 20 – авто для перевезення людей з інвалідністю.
“Коли ми в такому жіночому складі приїхали вперше до Румунії, французи, які нас там зустрічали з автівками, були просто вражені. Вони не могли повірити, що приїхали жінки, думали, що на них чекає зустріч із чоловіками. Дивилися на нас захопленими очима та не могли повірити. А коли ми поверталися вже сидячи за кермом автівок, на кордоні румуни вишикувалися, зробили нам коридор і проводжали нашу колону оплесками. То був такий сильний момент підтримки та солідарності”, — пригадує Леся.
До прикарпаток долучилися й Наталя та Валерія з Харкова, які з початку їздили з жінками “Благодійний фонд Долини” в Румунію за автівками, а далі самоорганізувалися і відкрили власний фонд, щоб допомагати безпосередньо мешканцям Харкова.
“У свій час так багато говорили про прірву між людьми сходу та заходу. Мені здається, що з нашого боку цієї прірви ніколи не було. Так, звичайно, є окремі люди зі своєю категоричною позицією, проте їх одиниці. Натомість на мою думку, від людей сходу була насторога до нас. Але я бачу, що зараз вони переконалися, що це все вигадане. Ми всі українці, одна нація. А зараз ми стали в такій єдності. Знаю людей, які віддають свої будинки переселенцям, допомагають їм. Знаю переселенців, які приїздять на захід і не сидять без діла, а намагаються допомагати чим можуть. Ми перетинаємося з великою кількістю людей із різних міст України… Після 10 хвилин спілкування ми вже всі як рідні. І в них всіх я бачу багато чого спільного. А головне – я бачу невтомне бажання відстоювати свою землю і наближати Україну до перемоги”, — каже Леся.
Фото: Новинарня.
08/25/2022
