Кожна (або майже кожна) жінка в світі в один прекрасний момент приймає на себе дуже важливу роль – роль мами. Те ж стосується і чоловіків, які стають татами, але сьогодні ми поговоримо саме про мам.
Скільки щастя в цій маленькій грудочці! Однак, як не сумно про це говорити, але діти колись виростають, і батькам доводиться відпускати їх в далеке плавання, хочеться їм цього чи ні. Що ж очікує мам хлопчиків? Адже саме мами найсильніше ревнують своїх синів. Чому так важливо бути до цього готовими?
Що робити, щоб в один прекрасний момент, не опинитися один на один з валізою розбитих надій і мішком нікому не потрібної надмірної опіки?
І так, він увійшов у ваше життя. Насамперед ви вибираєте в магазині милі комбінезончики і шапочки синього кольору.
Плекаєте, цілуєте крихітні пальчики і солодкі щічки. Потім шиєте або купуєте йому костюми зайчиків-котиків-піратів-ковбоїв, водите в дитячий садок, витираєте сльози, мажете йодом рoзбиті коліна і ночами не спите біля його ліжечка, коли малюк підхопив якусь болячку. Казки на ніч, поцілунки на дорогу, примхи і прохання – список нескінченний.
Не встигаєте озирнутися, а син уже сидить за партою в першому класі, тепер ваш день починається зі складання портфеля в школу, а закінчується дзвінком вчительки з благанням: «Зробіть щось зі своїм Сергієм, він же всіх лупить, він же нікому проходу не дає!». І ви робите, виховуєте, показуєте, що потрібно бути порядним, сміливим, мужнім, розумним і не ображати інших. Червонієте на батьківських зборах, в сотий раз пробачаєте раптово зниклий щоденник, радієте успіхам на спортивних змаганнях і покірно киваєте головою на сусідське «Це ваш син винен, та він же перший почав!»
Раптово ви помічаєте, як син росте не по днях, а по годинах, як швидко стають малі всі куплені вами речі. Син стає старше, тепер він розповідає про свої справи все менше, все частіше зникаючи десь з хлопцями. Ви свято вірите, що перша його любов – це гра гoрмoнів, і що та легковажна Таня з сусіднього двору зовсім не пара вашому синові, а так, підліткова забава і не більше.
Час летить, і ось ви вже вибираєте не синенький комбінезончик, а справжній дорослий костюм до останнього дзвінка і випускного, ковтаєте сльoзи на лінійці, коли вручають атестати, не спите ночами під час вступної кампанії. А потім в ваш будинок непомітно починає заходити якась Олена, за нею Катя, після ще одна Олена, а далі ви вже навіть не намагаєтеся і запам’ятати їх імена.
Але раптом помічаєте, що ось ця одногрупниця Аня взагалі вважає ВАШ будинок мало не своїм рідним і відкриває ВАШ холодильник, так ніби вона давно вже стала членом ВАШОЇ сім’ї. Ви нервуєте, роздратовані, але, зціпивши зyби, терпите всі витівки. А потім помічаєте, що на думку тієї самої Ані, обрана вами сорочка – «олдскул і повний відстій», що ви нічого не розумієте в стосунках і житті, та й приготовлена вами їжа теж так собі.
І ось в один прекрасний день син заявляє, що більше жити з вами не має наміру, що вони з’їжджаються з Анею, і це все серйозно. Ось він уже їсть ЇЇ борщ, прислухається до ЇЇ думки, на вихідні ходить в гості до ЇЇ батьків і носить сорочки, ретельно вибрані НЕЮ. Дзвінка від сина дочекаєшся хіба що на велике свято, а візиту і то рідше. Ось вони вже вибирають меню на весілля, ділять сімейний бюджет і мають свої секрети. Далі все за розписаним сценарієм: весілля, внуки, турботи …
Одного разу ви зайдете до кімнати сина, де залишилися тільки старі іграшки, неробочий Play Station і пара фотографій, з яких посміхається беззубий семирічний Сергійко, і зрозумієте, що … більше ніколи ви не будете для нього на першому місці. Ви поступово відійшли на другий план в його житті. Так ось, як би сумно це не звучало, з цим потрібно змиритися і прийняти цей факт. Згадайте, ви ж і самі колись прийшли в чийсь будинок і забрали у батьків їх улюбленого сина. Є дуже мудре прислів’я: «Дитина – гість у твоєму домі: нагодуй, виховай і відпусти». Нагодувати досить просто, виховати складніше, а ось вміти вчасно відпускати від себе улюблене чадо – завдання підвищеної складності, вищий прояв батьківської любові.
Всім мамам синів на замітку: будьте готові до того, що одного разу ваш хлопчик піде від вас до Ані (Тані, Марійки, не настільки важливо). Процес цей закономірний, і від цього ще ніхто нікуди не подівся. І тут головне завдання – вміти відпустити сина без таємних образ, докорів сумління і нeнaвиcті до нової дівчини.
