Одна молода дружина приймала у себе родичів чоловіка: свекруху, тітку з дядьком, сестру з чоловіком. І дуже – дуже старалася. Зі шкіри геть лізла, як кажуть. Накрила стіл білою скатертиною, дістала бабусин сервіз, а на премію, яку дали на роботі, купила продукти.
Запекла рибу, шалено витратилася на ікру – виклала її на тарілку. Тонко нарізала лимон. Буженину нарізала, окіст копчений розклала щедро. Білі гриби мариновані виклала. І гарячу картоплю в мундирі поставила художньо на вишитий красивий рушник. Ну, і солодощів сила-силенна!
Рідня прийшла і ситно поїла, запиваючи рибку смачними напоями. Піднатужилися і все з’їли! А випічку з собою забрали. Потім вони гірко скаржилися чоловіку щедрої господині, сусідам і спільним знайомим. Розповідали, що молода дружина їм зварила картоплю в мундирі на святковий обід! Всі дивувалися і співчували. Деякі виправдовували дружину – мовляв, вона ще молода і недосвідчена! Але, справді, картопля – це занадто! Це низько навіть – подати таке частування.
Ні слова родичі неправди не сказали так? Була картопля? Була! Це чиста правда. А про осетрину, буженину, ікру і білі гриби вони просто промовчали. Так що не треба надто вірити розповідям таких людей. Вони все з’їдять, але розкажуть тільки про картоплю. І виставлять вас жадібними, недобрими,… Використають гарненько, а потім ось так відплатять. І виправдатися неможливо буде. Адже була картопля? Була!
Дружина іноді спілкується з цієї ріднею. І на стіл виставляє чай без цукру. Цукор шкідливий. Прийшли попити чаю – будь ласка, ось чай. Просто чай. У простих чашках чайних. Попили чаю? От і гарно. Ідіть і розповідайте. Тому що розповідати будуть все одно. Це закон. Але коли про чай розповідають – це не прикро. Загодовують пирогами і пряниками тих, хто упереджено до нас ставиться, немає сенсу – тільки гірше буде. Все одно запам’ятають тільки картоплю в мундирі – ось їй і слід пригощати таких людей.
Автор: Ганна Kip’янова.
Фото ілюстративне.
