fbpx

Родина у чоловіка просто прекрасна. Але є у них одна особливість якої я ну ніяк зрозуміти не можу. От просто в голові не вкладається

Галина вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка. Його будинок був у сусідній області, тому добиратися до своїх батьків у гості, вони могли тільки на великі свята. Проте, батьки чоловіка жили на сусідній вулиці і вони частенько приходили до них на чай по суботах. Вони добрі, гостинні люди, люблять спілкуватися. Та й інші родичі, які теж працюють і не байдикують. Але вони мають один недолік — вони постійно змагаються з усіма і хочуть мати у своєму будинку все найкраще.

Бажають мати автомобіль такої марки, якої ні в кого у селищі немає. Будинок побудувати на два поверхи, коли навколо всі будинки одноповерхові. У дружини взяти дівчину гарну, з гарним посагом і обов’язково з іншого селища або з міста, щоб усім на заздрість:

— Яка у мене дружина освічена.

Відпочивати їздити не просто на море, а за кордон: до Туреччини чи Єгипту. Меблі в будинок купити як у місті. І щоб вони із натурального дерева були. Куплять, а потім розповідають про це іншим родичам і вихваляються, що такого немає ні в кого.

Але оскільки родичі заробляють так само, як і їхні сусіди, односельці, то вони для своїх покупок беруть кредити.

Таке змагання серед родичів виникло вже давно. А з чого розпочалося ніхто й не пам’ятає. Свекруха Галини розповіла, що її сестра має будинок у два поверхи та сауну у дворі, а в іншої сестри крім будинку є ще квартира в місті, а в брата машина іномарка та стінка в будинку з натурального дуба. Щоб так жити, родичі беруть кредити в банках, які потім роками виплачують, зате похвалитися є чим перед братами та сестрами, коли збираються на свята всієї рідні.

Свекруха Галини має зобов’язань на роки вперед. Зате, як вона пишається, що купила в будинок гардини з ручною вишивкою за кілька тисяч. Таких у селищі немає ні в кого. Вони звичайно дуже красиві, але таку суму платити за них це просто не розсудливо.

Вона всіх родичів у гості запрошує подивитись на її гардини. Нині ж ворота замовила у двір за захмарні гроші. Ще те не виплатила а вже нові має. Чоловік свекрухи намагався її зупинити, але вона навіть слухати не захотіла. Хочу, каже, щоб ні в кого таких воріт не було, тільки в мене. Начебто від цих воріт її життя залежить. І без них щастя не буде.

Вона доросла людина і сама вирішує, що їй купувати за яку суму. Їй дуже подобається, коли їй заздрять. Але вона не здогадується, що заздрити можуть тільки ті люди, які роблять так само. Решті просто все одно, їм не зрозуміти такої «примхи». Галина не засуджувала родичів чоловіка. Вона просто не могла зрозуміти причин таких вчинків і в душі раділа, що її чоловік такої риси не успадкував.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page