Селом пройти не можу тепер. Так і чую, як з усіх сторін у мій бік шиплять. Хто сміливіший то в очі каже, що наша сім’я дуже не гарно вчинила по відношенню до Семенюків. От тільки на моїй душі гріха не має. Навпаки я рада, що так рано правда відкрилась.

Мій син уже цілком самостійна людина. Здобув освіту, працює на престижному підприємстві, сам собі квартиру купив. Нам із батьком навіть допомагати не довелося. У нього зарплата хороша, може собі дозволити.

Потім почав із Даринкою Семенюковою зустрічатися. Я її давно знаю, лиш здивувалась, як то він у місті собі нареченої не знайшов, аж Дашу із нашого села покохав.

Читайте також: Розкладачка на кухні. Ось на яке “царське” ложе я заробила у своєї доньки за двадцять років роботи в Італії

А вона вся така маленька, у біленькій сукні. Просто фея чи лялечка. Навчається на швачку в училищі. Ось тільки враження у мене про неї ну дуже суперечливе завжди було. Самі посудіть: жодного разу її за роботою ніхто не бачив. І це не я одна так кажу, бо в селі усі на виду. тато із мамою сапають на городі вдвох. Дрова носят теж удвох. А от Даша вся така гарна і красива із дівчатами селом гуляє.

Але я думки такі відігнала від себе. Вибір мого сина – його вибір. Залишаю за ним це право. Вирішила, що нічого не радитиму. Хоча знову ж таки нафарбована, манікюр довгий, але ось питання, а як вона з таким манікюром взагалі щось робить. Або нічого не робить. Такі думки у мене закралися, але я їх відігнала.

Потім син оголосив, що вони вирішили одружитися. Мені це дуже не сподобалось. Великих надій виходячи зі свого життєвого досвіду не відчувала, розуміла, що вони геть не пара і не такого складу мій син, аби з Дашею стати щасливим.

Але, знову ж таки, вибір сина незаперечний.

А потім орда під Києвом стояла. Поїхали вони на Захід нашої країни разом. Наречена сина вдома сидить, він також. Його роботу на дистанцію перевели. Вийшло так, що вони практично цілодобово разом у квартирі орендованій перебували.

Три місяці вони там пожили разом і тут мій син телефонує і каже, що ніякого весілля не буде. Мовляв, пожив він із Дашею під одним дахом і зрозумів, що не пара вони. Жалівся, що на гарну картинку довго не надивишся. Сам він і їсти собі готував і у квартирі прибирав. А Даша все у дзеркало дивилась, та відео викладала про те, як треба бути гарною і успішною.

Я рада, що не втрутилася у їхні справи. Без мене самі розібралися. Просто вони різні люди із різними правилами життя. Ось як спільне життя показало хто є хто. У чотирьох стінах важко прикидатися іншою людиною. Це на відпочинку добре посміхатися, а життя воно таке і є. Добре, що до весілля розібралися, гірше, коли потім доводиться розлучатися, а якщо вже й діти з’явилися, то це взагалі складно.

От тільки в селі люди досі заспокоїтись не можуть. Бачте, син мій обіцяв, засватав уже й плаття наречена придбала, а ми від усього відмовились. Мовляв. не по-людськи вчинили.

А я вважаю, що це життя і кожен має право на вибір. А те що мій син так зробив, то хіба ж права не мав?

Так, не дуже гарно вийшло, але хіба в цьому є наша вина?

19,05,2023

Головна картинка ілюстративна.