Я ніколи не розуміла, як батьки можуть по різному любити дітей. Але факт залишився фактом, я старша в сім’ї сестра і тому від мене завжди вимагали всього, та більше. Я повинна була бути мало не ідеальною – гарно вчитися, добре поводитися, культурно спілкуватися, а ще завжди дивитись за молодшою сестрою Вірою, якій дозволялося все.
Віра на п’ять років від мене молодша і своє дитинство вона провела так, як вона хотіла. Якщо я виховувалась у строгості, то з Вірою тільки мило розмовляли, просили знову так не робити. Ну а Віра поводила себе відповідно. У школі не вчилася, зате вміла веселитись з друзями.
Якщо я закінчила школу із золотою медаллю і успішно вступила до університету на безкоштовне, сестра про навчання узагалі не думала.
Зараз мені 30 років, у мене квартира у кредиті, улюблена робота. А що Віра?
Вірі 25, школу вона ледве закінчила, вчитися нікуди не пішла. Сказала мамі, що втомилася від навчання, хоче відпочити рік-два. Мама проти не була, хоча важко уявити її реакцію, якби я свого часу таке сказала. У результаті ніде Віра не вчилася, бігала з однієї роботи на іншу, постійно просила батьків про допомогу.
І ось недавно повідомила Віра, повідомила радісно, що при надії. Хто щасливий татусик, вона не зізнається, каже, що й без нього упорається і продовжує жити, як ні в чому не бувало.
А от мені мама спокою не дає. Телефонує щодня і доводить, що я повинна допомагати сестрі, адже ж вона така нещасна. Я долю маю, і це ставиться мені ніби як у провину, а от сестричка не має її. Вона сама ростить, хоча там лиш п’ятий місяць, дитину, а я тим часом не дбаю про родину зовсім.
— Що ти собі думаєш? – говорить, – У нас ні ліжечка ні коляски досі. Сестра там обрала все я тобі скину посилання. та й ремонт не завадить у кімнаті зробити. Дитина що у старі стіни зайде. Ти ту кімнату пам’ятаєш? Там і вікно поміняти і на балконі зробити красу, аби все було по вищому розряду.
І так щодня. Щодня! Я не раз говорила мамі, що не маю наміру утримувати сестру. Але найцікавіше те, що вона відмовляється мене чути і розуміти. я для неї і досі дитина, яка слухатиме з першого слова.
Найприкріше, що ситуацію може вирішити лиш остаточний розрив відносин. Але ж то моя родина? Хай не зразкова, але єдині рідні мені люди. та й маму шкода. Через свою сліпу любов вона не бачить нічого і годуватиме до останнього дня і сестру і її дитину.
Може все ж допомагати, аби не втратити сім’ю?
Головна картинка – pexels
