fbpx
Історії з життя
Сказала, що жодної невісточки крім, як отієї дівчини мені не потрібно у дім вести. Не прийму! Це ж треба таку партію прогавити? А, головне: чому? Що за погляд на життя? Хто йому його узагалі прищепив?

Коли мій син Вова познайомив мене зі своєю дівчиною Ліною, вона мені дуже сподобалася. Ліна була із повноцінної сім’ї, з вищою освітою, працювала на престижній посаді, неймовірно культурна, вихована, спокійна. Мало того, ще й із консервативної родини.

Батьки виховали у доньці найкращі якості. Якось вона приносила мені пиріг, який вона спекла, я ще й була здивована, що така юна особа так добре готує.

Втім, Ліна розповідала, що батьки її виховували, як добропорядну християнку. Тому не дивно, що коли Вова почав просити її жити разом без шлюбу, вона відмовилася. Сказала, що житиме з ним тільки коли стане законною дружиною. Адже вона не іграшка, якою можна пограти і потім викинути, помітивши кращу.

І що ви думаєте? Мій син, довго не думаючи, розійшовся з Ліною. Я ледь не плакала дізнавшись. Адже вона була чудовою партією для нього. Таких дівчат дуже важко знайти в наш час.

Мало хто буде настільки вихованим і високоморальним. Думаєте, Вова це оцінив? Ні, не оцінив. На думку мого сина, потрібно пожити з дамою трохи перед тим, як з нею одружитися. Бо гарно світити кожен може, а жити з людиною, яка йому не підходить звичками і характером, та й ритмом дня він не зможе.

Дивлюсь на нього і дивуюсь, я ж його виховувала, звідки усе це узагалі, а? Я он, з його батьком усе життя прожили хоч до того зустрічались усього лиш три місяці. Що думати?

Сказала, що хай як собі хоче, а іншої невістки не прийму, хай навіть знайомитись не веде. Жодна з них з Ліною зрівнятись не зможе ніколи.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page