В обідню перерву ми з колегами–подругами сіли за службовий комп’ютер Наталії. Вона постійно намагається знайти собі чоловіка і тому нещодавно зареєструвалася на сайті знайомств.
Ми почали обговорювати кандидатів, але жоден претендент нам не сподобався.
— А цей вам як? Наталка показала нам фотографію:
З екрану комп’ютера на мене дивився мій чоловік.
— А цей просто чудовий! Можеш мені повірити! – Сказала я і пішла.
Марія і Наталя не знали мого чоловіка, але Світлана, звичайно ж, відразу впізнала його.
Я пішла. У мене було дуже неприємне відчуття. Я вийшла надвір, щоб подихати свіжим повітрям і заспокоїтися. Коли я повернулася, мої дівчата сиділи за комп’ютером дуже сумні.
— Ти тільки, будь ласка, не роби дурниць! – почала заспокоювати мене Світлана.
— Може, підемо ввечері в кафе, посидимо? Чи по магазинах пройдемося? – запитала Наталка.
Я з подякою подивилася на своїх подруг, які мене намагалися заспокоїти та відволікти.
Але я чудово розуміла, що це не вихід. У мене з’явилася велика проблема, і її треба було вирішувати.
Коли я повернулася додому, мій чоловік спокійно лежав на дивані.
— Скажи, будь ласка, а що б ти зробив, якби побачив мою анкету на сайті знайомств?
Мій чоловік змінився в обличчі. Він був розгублений і дуже хотів себе якось захистити. Але я зрозуміла, що не можу зараз бачити та чути свого чоловіка.
Я пішла на кухню. Мені здавалося, що у нас із чоловіком — міцний шлюб, що ми любимо одне одного і дуже цінуємо одне одного. А тут раптом таке!
— Я, мабуть, поки що поживу у мами! – сказав мій чоловік.
Він зібрав свої речі та пішов.
— Як ти? — вранці спитала у мене Світлана. – Ти там дурниць не наробила?
— Не наробила! Мій чоловік сам зібрав свої речі і пішов до своєї мами!
— Ти на нього не ображайся! Адже це лише анкета. Я теж іноді свою анкету на сайт знайомств виставляю! – сказала Марія.
— Ти?! – здивувалися ми.
— Так! Інколи на тиждень виставлю, почую про себе багато компліментів. А потім видаляю цю анкету.
— А навіщо тобі все це?
— Ну, так хочеться іноді почути щось приємне про себе! А від чоловіка хіба цього діждешся?
У суботу подзвонила мені Світлана і каже:
— А давай ми з тобою в клуб сходимо? Адже життя не закінчилося і не треба зациклюватись на своєму чоловікові!
Але я не могла уявити собі, як я житиму з іншим чоловіком. Адже Сашко став для мене таким рідним! Я з такою радістю завжди поверталася додому.
А в неділю мені зателефонував мій чоловік:
— Можна я повернусь додому? Ти пробач мені, будь ласка! Я вже так за тобою скучив!
— Повертайся!
За годину мій чоловік вже був вдома. А я приготувала в духовці його улюблену рибку.
— Ой, а чим так смачно пахне?
— Це я твою рибу улюблену приготувала!
— Дякую тобі кохана за те, що ти мене вибачила! Я більше такої помилки ніколи не зроблю! Ну, а за рибку, звичайно, окреме дякую! – Усміхнувся мені мій чоловік…
