– Це ти в усьому винен! – заявила дружина чоловікові прямо з порога.
– У чому, рибонько моя? – злякався чоловік.
– Не смій мене більше так називати! – з очей дружини вискочила блискавка.
– Але… Що сталося, пташко?.. – підбіг до дружини чоловік.
– І пташкою не смій! – заревіла, мов несповна розуму, жінка. – Ось ще зарядив!
Кинувши на підлогу сумки, дружина відштовхнула від себе чоловіка так, що, пролетівши пів кімнати, він завалився прямо на диван. З одного боку йому було смішно, а з іншого – не дуже.
– Скільки років живемо, – гриміла дружина, як грім піднебесний, – тільки й робиш, що мізки мені пудриш! То я рибка, то я пташка! А мене, між іншим, зараз в автобусі один доходяга бегемотихою обізвав!
– Що? – захвилювався чоловік. – Та я його!.. Що він собі дозволяє?!..
– Я, звичайно, теж трохи винна, – зауважила дружина. – Придавила його, доходягу, коли з автобуса виходила: не помітила просто… Але в тому, що він мене так обізвав, винен тільки ти! І більше ніхто!
– Але, рибонь… – почав було чоловік.
– Мовчати! – строго наказала дружина, б’ючи кулаком по комоді. – Ніяка я тобі не рибонька! І навіть не пташка! Тепер то я знаю, що марно вірила в твої улесливі промови!.. Цей доходяга – щоб його комарі обгризли! – розкрив мені очі на істину: я справжнісінька корова! А точніше – бегемотиха!..
– Так ні ж! Ні! – спробував підтримати дружину чоловік. – Ти зовсім не…
– І це ти в усьому винен! – зиркнула вона на нього грізно. – Ти мені постійно твердив, що я твоя рибонька, твоя пташка! Найкрасивіша, найпрекрасніша, струнка! – підійшовши до дзеркала, вона поплескала себе по формах. – Ось я і наїлась, як слон, навіть не помітивши цього! В автобусні двері вже не пролажу… Совісті ти не маєш. Треба ж, так нахабно обманювати рідну дружині!
– Але я не обманював! – обурився чоловік. – Я ніколи не казав неправди! Ти для мене, дійсно, завжди була і будеш найпрекраснішою, найстрункішою! І Рибонькою, і пташкою! Тому що я тебе кохаю.. А того доходягу я в баранячий ріг скручу! Ти тільки покажи мені його, коли знову побачиш…
– Та яка ж я рибонька? Яка пташка? – дружина вглядалась в чоловіка з останньою надією в очах. – Адже я ж така… пухкаааааа!
– Але, – промимрив чоловік, намагаючись підібрати відповідні слова, щоб і правду сказати, і не образити. – Риби і птахи теж різні бувають… Морський котик, наприклад, або пінгвін…
– Що ?! – очі дружини вистрибнули з орбіт, від чого вона дійсно стала відразу схожа на суміш морського котика з пінгвіном. – Так ти, мало того що підлесник, так ще й безграмотний зовсім?! Морський котик це не риба, а пінгвін не птах!
– Та як же не птах?! – побився об заклад чоловік. – Одна з найкращих птахів! Взимку на південь не відлітає! З висоти польоту ні на кого не паскудить!.. Пінгвіни, вони, знаєш…
– Усе! – перервала дружина безглузду тираду чоловіка. – Досить з мене, зайчик мій балакучий!
– А чому зайчик? – не зрозумів чоловік.
– Та тому ось! – випалила дружина. – Раз я рибонька, значить, ти зайчик!.. Так-то ти, звичайно, більше на осла тягнеш, судячи по твоїх габаритах, але я тебе теж буду тепер називати зменшувально-пестливо!
Автор – Aртур Aрапов.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
