fbpx
Історії з життя
Скоро канікули, а донька і чути не хоче про те, щоб їхати до бабусі на відпочинок. Довго не могла допитатись, чому? А вчора нарешті донечка зізналась. У мене слів немає. І, як тепер бути?

З майбутнім чоловіком я познайомилася в інституті. Спочатку не звернула уваги, що він з області. Але, коли вже почали зустрічатися, виявилося дуже незручно – мій кавалер завжди намагався встигнути на останню електричку. Це не завадило нашим відносинам, ми одружилися і у нас з’явилася дочка. Жити стали у мене, в міській квартирі, так як після інституту тут простіше знайти роботу.

Ось тут я зрозуміла, що будинок в області – це не так вже й погано. На літо і навіть на вихідні можна відвозити внучку до бабусі на свіже повітря. Та й самим приїжджати на пікніки, тим більше, що у чоловіка в селищі залишилося багато друзів.

Зараз доньці вже 8 років. І я стала помічати, що вона не дуже хоче до бабусі. Раніше їздила на все літо з задоволенням: там і річка чиста, і дерев багато, і друзі-подружки. А тепер тільки починаємо говорити, що до бабусі з’їздити, пожити там кілька тижнів, так дочка відразу замовкає і замикається в собі. І якась полохлива стала, вночі схлипує.

Після тривалих розпитувань з’ясувалася неприємна ситуація. Свекруха виростила сина одна, близьких родичів у неї немає, подруг теж якось втратила по життю, сусіди майже всі нові, не знайомі. Але ж поговорити з кимось хочеться! Не будеш зі своїм сином, дорослим мужиком, розмовляти про те, де там у неї поколює, де тягне, а що зайве росте. Я, в принципі, чужа людина і мені її недуги не цікаві.

Ось свекруха і знайшла уважного слухача у особі нашої донечки. Вона розповідає їй про все, що її тривожить. А так як свекруха медичний працівник, то розповіді виходять дуже докладними з усіма подробицями і навіть з картинками з енциклопедій. І виходить, що бабуся ось-ось на той світ піде, а ми в цей час перебуваємо в місті, на роботі. А дитині після такого просто лячно залишатися з бабусею наодинці, а тим більше вночі.

Спробувала на цю тему обережно поговорити з чоловіком. Він сказав, що дитина просто дуже вразлива і немає нічого такого, якщо його мама їй поскаржиться. Але як же нічого такого, якщо дитині у бабусі і спати не хочеться і на гостину їздити не збирається?

У нас з нею не ті відносини, аби я їй сказала прямо все, як є. Людина вона хороша, просто співрозмовницю не ту обрала, але й мені оте все слухати ні часу, ні сил, ні бажання не має. Просила маму з нею поговорити, так та руками замахала. Каже, що свекруха у мене кого хочеш на той світ відправить. Після розмови з нею хочеться ще три дні плакати і сил немає ні на що.

І допомогти ніхто не хоче і канікули ось-ось. А дитину мені куди?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page