fbpx

Слухайте, я чекала від чоловіка будь-яких слів, коли застукала його на гарячому, але від таких я просто заніміла

Чого ті чоловіки від життя хочуть – я просто не знаю. Піклуєшся про них так, що й про себе забуваєш – погано, думаєш про себе, а про чоловіка забуваєш – теж не добре.

Я себе приписую радше до дружин, які піклуються про чоловіка, знають, коли йому купити пінку для гоління, нову білизну і шкарпетки.

Тому не дивно, що такі різкі зміни в чоловікові я помітила одразу – в душі вимивається, стрижеться виключно в перукарні, хоч до цього був згоден і на мою стрижку, одягається дуже ретельно, приміряє перед дзеркалом кілька «образів» перш, ніж вийти на вулицю, а вже як пахтиться, то аж в голові паморочиться.

Я це все прослідкувала і стала себе питати, що ж мені робити? За ці кілька днів, я ні характер не зміню, ні зовнішність. То кидати все напризволяще? Але навіщо боротися, коли вже йому інша запахла?

Отак я собі роздумувала над цими риторичними запитаннями, а мій чоловік годинами сидів у як не у ванній, то у спортзалі.

Добре радити комусь щось робити, якщо це стається не з вами, а, коли ви в такій ситуації, то всі мудрі думки кудись діваються. Все прояснив випадок.

Хоч чоловік і пильнував свій телефон, як зіницю ока, але все ж одного дня подався в ванну і залишив його на столі.

Аж тут запікало повідомлення і я прочитала від якоїсь особи:

– Котику, ти прийдеш сьогодні?

Я трохи подумала і написала, що котик в душі. А я не знаю чи він прийде до неї сьогодні.

– Ви його дружина?, – написала дівчина.

– Колишня, – написала я.

І якраз в цей момент з душу вискочив мокрий чоловік в пошуках телефону, коли він побачив, що я тримаю його в руках, то вихопив і почав говорити, що дуже не порядно брати без дозволу чужі речі, особливо телефон.

– Не думала, що за сімнадцять років шлюбу ти мені чужа людина, – сказала я.

– Не перекручуй, ти знаєш про що я!, – огризався чоловік.

– Вже тепер точно знаю.

Чоловік глянув на переписку, прочитав все, а тоді як випалить, що я не знала чи стояти, чи палати:

– І що ти доброго зробила?

Чи чуєте? Світе тихий, краю милий, моя Україно… Ви чуєте?  Я зробила щось дуже не добре.

– Нащо ти це все прочитала? А так би жила собі і діти б наші мали батька. А тепер ти мене просто змушуєш піти до неї. Тепер я вже не маю причини залишитися з тобою. Рада?

Він червонів, бризкав слиною і хитав головою, він всім своїм єством наголошував, яка ж я все-таки от ніяка людина, що він тепер, білий і пухнастий, має, просто зобов’язаний, зробити те, чого ніколи не хотів. Я реально оніміла.

Вже й не пам’ятаю, як допомагала йому збирати речі, ділила зі шкатулки гроші на дві рівні купки, бо ж має він з чогось почати нове життя, до якого я його ж штовхаю.

– Не лізла б куди не треба, то цього б ніколи не було, – сказав він на прощання, – І дітям не думай на мене наговорювати. Ти сама це все зробила.

За ним закрилися двері, а я все ще не розуміла. Що це таке було? Я що в якомусь напівсні?

Читайте такожСвекруха «подарувала» нам квартиру при всіх на весіллі: – Молодим я дарую квартиру, любіться і онуків мені приведіть якнайшвидше! І так подивилася на мене і моїх батьків, що я одразу відчула, наче не в своїй тарілці

Я не можу собі пояснити цю поведінку, я ж ніколи не була жінкою, що мовчить чи не вміє за себе постояти. Я, навпаки, вважала себе навіть трохи феміністкою.

А тут чоловік ну просто мені в очі, а я вся така й слова не можу сказати, хоч зараз в голові просто рій слів і речень.

Хоч бери й їдь до нього та це все йому говори. Як пояснити таку мою поведінку?

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page