Є у нас друзі, сімейна пара, з якими ми спілкуємося вже багато років. Спочатку я познайомилася з Ірою (гуляли з дітьми на одному майданчику), потім і наші чоловіки здружилися.
Люди вони непогані, веселі, товариські. Часто проводимо час разом, їздимо до нас на дачу, на річку, за грибами. Ось тільки є такий момент – вони ніколи не скидаються порівну на відпочинок. Вважають, що якщо ми їх запрошуємо, то і платити повинні переважно самі.
Зазвичай це відбувається так – всі разом сідаємо в нашу машину і їдемо, наприклад, на дачу, де ми накриваємо стіл (так як у нас все росте на городі, купувати, крім м’яса, нічого не потрібно). Але це тільки на перший погляд так здається, тому що доводиться витрачатися на соки, соуси, сир, ковбасу, солодощі і таке інше, що взагалі чомусь не рахується.
Наші приятелі тільки привозять випивку і кілька салатиків, які самі і з’їдають. Про бензин мова взагалі ніколи не йде, хоч би раз запропонували заправитися.
Чомусь вважається, що ми люди заможні, а вони нижче середнього достатку. Я не сперечаюся – не останній шматок хліба доїдаємо, але ж і совість треба мати.
Один раз пробувала розділити витрати по чеку, і якщо чесно, такого наслухалася! Кетчуп ми не їмо, яблучний сік не любимо, а сир з цвіллю купувати не просили – нам це не по кишені.
Після цього у мене особисто бажання спілкуватися пропало, але чоловік умовив не розмінюватися на дрібниці і не звертати уваги.
Але тут річ навіть не в грошах – мені здається, що нас просто використовують, і від цього на душі якось неприємно… Чи я дійсно дуже перебільшую?
Анна, 34 роки.
Фото ілюстративне.
