Я заміжня, а чоловік міцно прив’язаний до маминої спідниці. Ніяк не можу умовити його роз’їхатися з батьками!
Ми жили разом у його мами на початковому етапі стосунків. Коли я дізналася, що при надії, то стосунки з майбутньою свекрухою і так були не найкращі, а тут ще посперечалися! Вона виставила мене за двері (в прямому сенсі слова), а тоді ще ми офіційно не були одружені і чоловік за мною просто не пішов.
Довелося жити у своєї мами, чоловік був недільним батьком і недільним чоловіком – просто приходив, поки дитині не виповнилося 2 роки. Потім одружилися і пішли знову до мами тепер законного чоловіка жити. Планувалося, що це тимчасово, на 1-2 місяці, але пройшло вже півтора року. Мої батьки продали бабусин будиночок в області, і купили студію (але досить велику), але чоловік ніяк не погоджується переїжджати туди.
Його все влаштовує – і кімната 10 метрів на трьох, і вічні невдоволення – то мами мною, то мої його мамою. З нею я так і не помирилася, живемо як на пороховій бочці! Кожен день нові придирки хто залишив чашку – кожні 20 хвилин. Дитина що нашкодить – я винна! Але навіщо це терпіти, коли є своя квартира? І я дуже хочу жити окремо від його мами, але от чоловік проти, ніяк не погоджується.
У нього постійно сто причин не з’їжджати – то місця йому мало в студії, то їздити не зручно, то ще щось придумає. Я вже втомилася від вічних невдоволень його мами і хочу пожити своєю сім’єю окремо. І постало питання, чи варто йти від чоловіка і залишати дитину без батька, та й самій залишатися без чоловіка якось не дуже. Якщо зберуся і піду, дуже сподіваюся, що він теж за нами піде. Але швидше за все, це буде не так!».
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
