Світлана дивилась на те, як поруч спить чоловік. Розбудити його і поговорити відверто? Але ж тоді її життя розлетиться мов картковий будиночок. Але й губитись у здогадках і тисячі разів задавати собі одне і те ж запитання вона більше не може. Але, як далі бути, адже та ситуація в якій вона зараз просто нестерпна.
Вони з Вадимом уже двадцять п’ять років разом. Як одружились у вісімнадцять, так і прожили в парі стільки літ. У них є п’ятнадцятирічний син Антон. Той син її найбільший і єдиний гріх-таємниця перед чоловіком.
Вони уже десять років разом були, а лелека усе повз пролітав. У однокласниць уже по троє щебетало, а у них жоднісінького разу навіть натяку. Просила Світлана чоловіка перевіритись, а він уперся.
— Он у брата троє і в сестри двоє. Наш рід здоровий. Іди і перевіряйся ти. Я відчуваю, що зі мною усе гаразд.
Відчував він, але погано. Після огляду спеціаліст сказав, що Світлана абсолютно здорова. Коли ж вона прям у кабінеті розридалась сказав їй здивовано:
— А, що вам заважає скочити в гречку? Разок, для діла! Адже, якщо ви здорова, то причина чоловік. Ось і думайте, чи лишитись йому вірною і бездітною, чи мати дитя і маленьку таємницю.
Світлана тоді подумала що той несповна розуму, але ті слова засіли їй у голові. Увечері поспішила до найкращої подруги, практично сестри.
— Любочко, що робити, – ридала на кухні. – Я на мам з дітьми уже дивитись не можу. Чому у них є, а я не маю?
Люба була дівчиною цікавою. Хоч і виросли вони зі Світланою в одному середовищі, дечим вона все ж відрізнялась. Мабуть ще років з тринадцяти, поки Світлана ще лялькам коси плела – Люба уже бігала на побачення. Красива і харизматична жінка, здається мала лиш один критерій у виборі кавалера – подобається, чи ні. Ішла про неї недобра слава, не одна жінка прибігала до неї стосунки з’ясовувати, але для Люби усе було пусте. Чоловіка мінялись у її житті, мов кадри у фільмі. Декого зустрівши пізніше вона навіть і не впізнавала, але один усе ж затримався на цілий рік – Артурчик. Ось його і запропонувала Люба подрузі “позичити” на кілька побачень.
— Він мене так кохає, усе для мене зробить.
Як Світлана погодилась і досі для неї не зрозуміло. Мабуть, стан душевний у той час був таким, що на все ладна вже була. Після першого ж “побачення” вона і понесла. Так і з’явився на світ їх єдиний з Вадимом син: схожий, як дві краплі води на маму, а від Артурчика мав лиш величезну родиму пляму на щоці.
Вадим тішився сином ні про, що не здогадуючись. А Світлана раділа, що її мрія, хай хоч і нечесно, але здійснилась.
Люба за ці роки схаменулась і вийшла заміж за солідного дідугана. З Світланою вони найкращі подруги. Разом їздять відпочивати, усі свята теж разом. А нещодавно Любка первістка на світ привела. Через те дитя і не спить тепер Світлана.
Ще Любу навіть і не виписали з малям додому, а її чоловік уже подав на розлучення.
— Воно не моє, – сказав мов відрізав Любкин чоловік, – Це Світланиного Вадима син.
Коли Світлана побачила малого – усе зрозуміла: та сама родима пляма на щоці. Любка таки не забула Артурчика! Але ще більше Світлану здивувала реакція Вадима на ті закиди. Їй здалось, чи й справді почувши те, він щасливо і гордо усміхався.
Уже тиждень не знаходить собі місця Світлана. Люба і Вадим у неї за спиною разом? А може усі ці роки чоловік знає про її вчинок і тепер просто мовчить? Але чому не перечить звинуваченням Любкиного чоловіка? Найбільше вона боялась, що колись син і чоловік дізнаються усю правду. А, як тепер бути? Світлана геть заплуталась і не знає, як жити далі.
Автор Анна К.
Передрук без згоди автора – заборонено.
