– Вона мене покинула і поїхала до якогось чужого чоловіка в іншу країну.
– Маленького покинула, – спитала його я.
– Ні, мені було вісімнадцять, але це суті справи не міняє.
Ну, знаєте! В вісімнадцять років то вже майже дорослий чоловік і жінка має повне право на особисте життя.
Ця ситуація дала мені поглянути на свого чоловіка з іншого боку, не такий він вже й ідеальний, виходить, раз матері не дає другого шансу.
В сімейному житті Ігор теж виявився дуже категоричним. Все мало бути тільки так, як він сказав і не інакше. Саме він прийняв рішення, що я буду займатися домом і дітьми.
Будинок він побудував великий, дітей у нас було двоє і треба було як не в садок, то на гурток, їсти приготувати, все прибрати.
Я цілими днями була на ногах і намагалася якнайменше турбувати чоловіка, бо ж він стомлюється на роботі.
А тут новий сюрприз – свекруха нарешті їде в гості.
А це означає, що будинок має сяяти, діти мають бути чисті, чоловік випрасуваний і на столі має бути все готове.
Я розписала весь свій тиждень на перед, щоб все встигнути, бо треба й продукти купити і справи щоденні не забувати робити.
Я була дуже собою задоволена, бо свекруха стояла на порозі будинку, який просто сяяв чистотою. Чоловік стояв гарно одягнений, діти були чемні і привіталися з бабусею, а найголовніше, що всі страви вдалися і нічого не пригоріло!
Я пишалася собою і відверто не розуміла, чому свекруха таким поглядом на мене дивиться.
– Нічим їм не вгодиш, – подумала я про себе.
Настрій у мене вже було зіпсовано, але я намагалася бути милою, щось питати, щось відповідати.
– Ігоре, – сказала свекруха, – Ти завтра дітей відвезеш в садок і школу, бо у нас з Ритою плани.
– Він не знає куди везти, – кажу я їй на те, – мені не важко, я їх відвезу.
– Ні, – перебила свекруха, – у нас запис на восьму і ми не встигнемо…
Чоловік слухав мої пояснення, куди ж везти меншого і куди старшого, буркотів, що прийдеться раніше вставати…
Ми ж зі свекрухою поїхали в … салон краси!
– Все в тебе, Рито, в хаті сяє, крім тебе і ми це виправимо. Ігорові треба не лише безкоштовна працівниця, але й дружина…
– Та я не маю на це все часу, – кажу я, бо оце сидіти годинами, коли тобі щось як не труть, то вищипують, то означає відібрати час, коли я щось роблю вдома.
– Знайдеш, – каже свекруха.
– Ви не розумієте, – кажу я, – Як мені з таким манікюром на грядці полоти чи вуха Олексійкові витирати? Це ж незручно!
– Навчишся або найми собі домробітницю, – каже вона спокійнісінько.
– Ігор і так багато працює, щоб ще й робітника нового утримувати.
Дорогі читачі, запрошуємо Вас підписатися на наш канал “Життєві історії” на Youtube.
– То ти йди і працюй і оплачуй.
– Чекайте, я маю працювати, щоб хтось робив мою роботу? Щось не дуже логічно.
– Як же ти тримаєшся за своє ярмо, Ритулько. А ти подумай, що через кілька років діти виростуть і роз’їдуться. А ти з чим лишишся? Зі своїм парником і огірками? Думай про себе, бо про тебе ніхто з них не подумає.
– А от ваш син до тепер каже, що ви його зрадили, бо покинули!, – вирішила і я свекрусі нагадати, що вона не свята.
– І я не жалкую, бо перетворилася б на казна що! А так світ побачила і чоловічу увагу та любов. А не патьоки на плитці і закопчені каструлі.
І хто з нас правий? Бо ж має бути хтось, хто жертвує собою заради тих, кого любить!
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
