Син зателефонував з самого ранку і почав діловитим тоном: “Мамо я вже знайшов покупця, навіть трішки більше дадуть, ніж якби ти в селі продавала. Добре що оголошення розмістив. Уявляєш, вторгуємо 20 000 за бабину хату? То коли тебе забрати, щоб з покупцем дім подивилися?”. Я вражено змовкла, слова не можу сказати, а він кілька разів казав “алло”, однак я вимкнула зв’язок.
Просто я не знала, що мусила йому говорити. Як виправдати свої діти уголось такого не скажеш, а зрозуміти мене ніхто не хоче, адже кожному в очі євро світять.
Справа в тому що в нашій сім’ї уже добрих три місяці точаться баталії. Моєї мами не стало рік тому, після неї залишився дід. Той дім у моєму селі рідному де будинки завжди були дорогими, а зараз і поготів. За мамину хату 15 тисяч доларів одразу давали, але я не погодилася продати, адже мами тільки тільки не стало та й документи потрібно було зробити. Але минуло півроку рік і питання стало гостро.
Дітям моїм потрібні гроші. Син уже домовився зі своїм знайомим, який виїхав за кордон, що викупить у нього магазин разом із товаром. Більша частина грошей у нього на це є, але якби додати ще 10 000 була б якраз та сума що йому потрібно.
Ну, а донька вже давно марить про власну машину. Їздить вона на чоловіковій і в них на цьому фоні виникає багато непорозумінь, адже йому потрібно по роботі мотатися, а їй дітей возити до школи садка та й самі на роботу їздити.
Чоловік мій також хоче плитку на подвір’ї покласти адже в нас все забетоновано, вже навіть вирішив, якою вона буде і прорахував скільки нам грошей треба. Все у них уже вирішено, от тільки я досі не можу зважитись на продаж маминого житла.
З чоловіком ми у шлюбі уже 25 років. Виростили двох прекрасних дітей: сина і доньку. З самого першого дня відколи ми одружилися живемо ми біля мами мого чоловіка. Раїса Дмитрівна дуже хороша жінка і ніколи я не відчувала що приймачка. Слова вона мені кривого не сказала.
Та й з чоловіком у нас дуже хороші відносини. Знаєте якби не оті слова моєї рідної мами, напевне я б уже давно цю хату продала.
Коли вона вже відходила покликала мене до себе і попросила пообіцяти їй, що я поки жива, ніколи не продам рідної хати:
— Знаю, що ти маєш свій дім. Знаю, що в тебе із Олегом усе гаразд, але, донь, послухай мене: якби добре все не було, а ти все одно живеш у домі навіть не чоловікову, а у домі його матері. Скажи будь ласка, якщо Олега твого не стане, або знайде він собі іншу, куди ти підеш? А так маєш свій куток. Що б не сталося, а тебе завжди чекає рідна домівка.
От і задумалася я, чи варто продавати мамину хату. Хоча, родина у мене міцна і своїм домом вважаю саме дім Раїси Дмитрівни в якому хазяйную уже 25 років як.
Хочу почути ваших порад. А як би ви вчинила на моєму місці?
Головна картинка ілюстративна.
26,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
