Я людина неконфліктна і ніяка там не супер-свекруха, що вимагає чистоти і догоджання синові. Ні, я собі подумала так – я ще працюю, тому буду рідко бачитися і єдині лишалися вихідні, але й то вони довго сплять, а далі я кудись іду.
І в цій всій схемі я не врахувала два фактори – характер невістки і нежданий спадок.
Прожили ми в мирі до появи малюка. Відтоді невістку як підмінили, бо все їй було не так не лише в поведінці сина, але й в моїй. То я рано встаю і дитину їй буджу, то я гримнула кришкою і дитя встало, то дверима рипнула!
Я все списувала на гормони, але ж скільки можна?
Я з онучкою гуляю, беру на руки, коли Ліля хоче піти відпочити, підгузки поміняю і нагодую. До чого тут ці придирки?
А потім сталося те, що мені прийшов спадок від далекої родички – кімната в гуртожитку. Звичайно, що я втішилася, бо можу здавати її в оренду і матиму додатковий дохід. Але це стало темою для розмови, яка мене просто вразила.
– Чудова нагода вам, Віро Семенівно, з’їхати з квартири і жити спокійно в гуртожитку. Бо тут Мілася й плаче і ви їй не даєте виспатися, а так всі будуть щасливі.
Я втратила дар мови, бо чого я маю зі своєї квартири їхати в якийсь гуртожиток? Але невістка втратила сон і спокій намагаючись мене з моєї квартири випхати.
Вона до всього мала причину – там в ванній воду не витерла і вона мало не впала, там брала її каструлі, там горня, там тарілку, голосно сплю, часто рипаюся посеред ночі в туалет, тупаю п’ятами і голосно дихаю.
І це все мені переказує ще й син!
– Мамо, може ти таки поїдеш, бо вона геть стала неконтрольована, – просить він мене,- а я тобі допоможу з переїздом, подивимося чи там ремонт який треба зробити?
Де ти підеш шукати правди, коли тебе рідний син випихає з хати? Я погодилася, бо просто не мала іншого виходу для спокою в родині.
Звичайно, що гуртожиток, то тобі не власна квартира і не раз я плакала там в подушку.
Пройшов місяць і я сподівалася, що невістка покличе мене до дитини, чи хоч якось дасть знати, що я все ще маю доступ до своєї квартири. але було глухо.
Я вирішила піти сама і купила Міласі іграшку та почала відкривати двері ключем і похолола – замки змінено!
Може, тоді я вчинила дуже імпульсивно і неправильно, але це вже був край.
Я дала оголошення про оренду квартири, двох кімнат, які мені належать по праву за смішні гроші, я вам скажу.
Мені все роз’яснили, як правильно зробити і я вибирала саме жінку привабливу і з характером, і повірте, таких було хоч греблю гати. Я пояснила ситуацію, що вона буде жити в родині, де є маленька дитина і може бути незручно, але за такі гроші, то це погоджувалися терпіти всі.
На наступний день пригнала до мене невістка, що це я творю, бо квартирантка хоче в неї чоловіка забрати та моргає на нього.
– А що я зроблю, Лілю, як мені грошей треба тут все облаштувати. А звідки мені їх взяти. А от квартирантка якраз мені добре платить. Так втішилася, що квартира в центрі і їй до роботи близько. Я б могла з нею помінятися, але ж ти так не любиш, коли я ходжу і голосно дихаю. Тому буде поки так.
Ой, що та вже виговорювала і не могла спинитися… А я двері перед нею закрила. Я почекаю, мені спішити нема куди, а вона хай подумає про свою поведінку, раз її моє добро нічому не навчило, то хай це навчить.
Хіба я не права?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
