anna

Я сиділа на кухні, тримаючи в руках чашку з охололим чаєм. Світло від лампи над столом кидало м’які тіні на стіни, але в моїй душі було темно. Сумніви,

Я виросла в родині, де все було зрозуміло: працюй, будь відповідальною і люби свою родину. Моя мама, Тетяна Петрівна, була для мене взірцем. Вона завжди допомагала, підтримувала, виховувала

Олена різко обернулася до Тараса, тримаючи в руках рахунок за комунальні послуги. — Це знову за квартиру твоєї мами?! — її голос тремтів від напруги. Тарас відірвав погляд

Того ранку я поспішала на зміну в лікарню. Сонце світило так яскраво, що настрій був на висоті, аж поки я не побачила Марію біля її магазину. Вона стояла

Я стояла в нашій тісній кухні, пакуючи цукерки в контейнер після поминок. Запах кави та свіжих квітів змішувався з важким відчуттям втрати. Мій чоловік, Назар, пішов із життя

Ранок був ідеальним. Я сиділа на просторій терасі нашого сімейного будинку біля моря, тримаючи склянку свіжовичавленого апельсинового соку. Легкий бриз гойдав легкі фіранки, а сонячні промені танцювали на

Анна поставила сумки з продуктами на кухонний стіл і почала їх розбирати. З вітальні долинав голос свекрухи, Наталії Іванівни, яка знову завітала без попередження. Її візити завжди супроводжувалися

— Хватить мені казки розповідати! Не Тарасів це син, ти мене в цьому не переконаєш! — гримнула я, Олена Василівна, і щосили грюкнула дверима перед носом Софії. —

Я познайомилася з Єгором на виставці сучасного мистецтва — зовсім випадково, серед натовпу людей, які робили вигляд, що розуміють сенс полотен із кольоровими плямами. Я стояла перед картиною,

Я стою на кухні, готуючи вечерю, коли чую, як відчиняються двері. Мій чоловік, Андрій, заходить, втомлений після довгого дня. “Ти їстимеш? Чи у батьків уже поїв?” — питаю