– Це просто вона інша. З нею я відчуваю себе молодшим. Ти не зрозумієш.
В свої 64 роки я думала, що моє життя устелене спокійними стежками: діти виросли, онуки тішать, а наш з Ігорем шлюб, здавалося, був міцним, як дуб. Ми прожили
Оксано, я така голодна, як вовчиця! — сказала я жартома Оксані, коли ми обійнялися. — Спеціально нічого не їла, щоб насолодитися твоїми кулінарними шедеврами!
Оксана та Микола — подружжя, яке живе в достатку, але економить на всьому: від їжі до одягу. Їхня квартира в центрі міста, гарні машини, відпустки за кордоном —
Ну, що вона тобі наговорила? — мама схрестила руки, її очі горіли нетерпінням
Я сиділа в кафе, нервово крутячи в руках серветку. Напроти мене була Софія, друга дружина мого батька. Її обличчя виглядало втомленим, очі були тьмяними, ніби життя з них
Іро, мама просить позичити 100 000 гривень, — нарешті сказав він, не піднімаючи очей. — Олена виходить заміж, і їм потрібні гроші на весілля
Я вже дев’ять років одружена з Тарасом. У нас росте шестирічний син Артем, справжній непосидько, який мріє стати космонавтом. Три роки тому ми нарешті виплатили кредит за нашу
Адміністратор? – перепитав він. – Соломіє, ти ж казала, що тобі вистачає просто працювати в кафе. А тепер що? Хочеш бути начальницею?
Моє життя в селі було простим. Я росла серед полів і садів, де кожен день починався зі співу півнів і запаху свіжоскошеної трави. Мама вчила мене пекти хліб,
Я стояла, не в змозі повірити, що людина, яку я вважала мудрою, може бути такою черствою. Зібрала свої речі, кілька суконь, банки з варенням, і поїхала назад до села, де мене чекала стара хата і самотність
Я стояла на порозі великого міського будинку, тримаючи в руках стару плетену торбу, з якої виглядали банки з малиновим варенням, сушені гриби та свіжоспечені пиріжки. Мої руки тремтіли,
Вона раз у раз кидала погляди на мою сукню, і я відчувала себе так, ніби сиджу в лахмітті.
Я росла в бідній сім’ї, без батька, з мамою і бабусею, які часто заливали за комір, і мріяла вирватися з того хаосу. Університет став моїм шансом, а знайомство
А що тут вирішувати? — пані Світлана знизала плечима. — Ганю, ти ж розумієш, що наш Вадим заробляє 40 000 гривень на місяць, а ти скільки? 20 000? Це не порівняння, але ж вклад у сім’ю має бути рівним
Я сиділа на своїй маленькій кухні, тримаючи в руках горнятко з трав’яним чаєм, коли Ганна, моя подруга зі шкільних років, переступила поріг. Її русяве волосся було зібране в
Світлана, моя так звана подруга, розповіла Олегу про той вечір. Не знаю, чому вона це зробила – з заздрощів чи просто через бажання поговорити. Але коли я зайшла в дім, Олег зустрів мене холодним поглядом.
У 20 років я вийшла заміж за Олега, чоловіка, який здавався мені всім світом. Ми разом збудували дім у містечку на Черкащині, маємо двох прекрасних донечок – Марійку
Я розумію, але ж я твоя мати! Невже ти не можеш допомогти? — її голос став різкішим
Мій наречений Тарас — моя опора, мій найкращий друг, і ми разом уже три роки. Цієї осені ми плануємо весілля — скромне, без зайвого пафосу, але сповнене любові.

You cannot copy content of this page