anna

— Марку, ти ж обіцяв, що приїдеш і забереш нас сам! Ми тут мерзнемо в снігу, машина загрузла по самі вікна, а ти просто таксі викликав? — говорила

«Мамо, мені терміново потрібен новий комп’ютер. Старий просто не справляється з моїми проєктами», — зітхнув Юрко, уткнувшись у свою тарілку під час вечері. «Знову ти про комп’ютер?!» —

Раптовий дзвінок від Лідії Ярославни, далекої родички її чоловіка, перервав спокійний вечір, попри повну відсутність ознак наближення неприємностей. Олена рідко спілкувалася з родиною чоловіка, переважно під час свят.

— Софія, ну не драматизуй, будь ласка, я ж просто хотів, щоб усім було зручно, Іван з-за міста, таксі коштує 500 гривень мінімум, а диван великий, розкладний, вистачить

— Ти серйозно хочеш, щоб я залишилася тут із твоєю мамою в лікарні, а ти поїхав із хлопцями в Карпати у той ваш «зимовий похід»? — Олена стояла

— Ти що, думаєш, я дозволю тобі жити тут безкоштовно?! — дивилась на пасинка Олена, її голос різко розривав тишу кухні, а очі блищали від роздратування,  — Тепер

— Дивись, це ж твоя колишня дружина, нашими грошима хизується! Спеціально влаштувала таке гучне свято, аби тобі дошкулити. Краще б мені вдома залишитися, не бачити, як твоя старенька

— Мамо?! — Я розчинила двері так різко, що ледь не зачепила ними стіну, і мої очі розширилися від подиву, бо на порозі, наче привид з минулого, стояла