nat

Все почалося в Тернополі. Я тоді вчився у військовому училищі. Дисципліна, форма, ранні підйоми – все за статутом. На вихідні нас відпускали в місто, і я зазвичай їздив

Павло пам’ятав це подвір’я ще зовсім іншим. Тоді паркан був пофарбований у яскраво-зелений колір, а вздовж доріжки росли кущі смородини, які зараз перетворилися на дикі хащі. Саме на

У хаті було тихо, тільки віник шурхав по старому лінолеуму, збираючи дрібні шматочки скла. Таня нахилилася, витягуючи з-під кухонної шафи останній гострий уламок. Це була ваза, яку подарувала

Коли вони тільки розписалися, увесь їхній спільний побут вміщався у дві клітчасті сумки. У кімнаті гуртожитку, яку їм виділили, страшенно дуло з вікна. Костянтин затикав щілини ватою і

Оксана сиділа на лавці, відчуваючи холодну вологу, що просочувалася крізь тонку тканину плаща. Лавка була старою, з тими характерними тріщинами у фарбі, які хочеться розколупувати пальцем, коли думки

Наталя стояла на розі біля пішохідного переходу, вдивляючись у цифри на табло світлофора. На ній було нове червоне пальто. Раніше вона терпіти не могла цей колір. Вважала його

Сонце тільки-но почало підніматися над селом, а Юстинин голос бринів на всю вулицю. Цікаві сусіди визирнули, але диму видно не було і їм залишалося тільки здогадуватися, що ж

Коли Костя привів Яну знайомитися з матір’ю, та лише мовчки кивнула, витираючи руки об фартух. Яна відразу відчула холодок у спині. Вона звикла до іншого: до чітких емоцій,

Вода стікала по склу зупинки, затікаючи під комір плаща. Кросівки вже давно набрали вологи, і кожен рух пальцями відгукувався неприємним хлюпанням. Тролейбуса не було хвилин двадцять. Люди навколо

Дощ лупив по підвіконню вже другу годину. Я сиділа на кухні, не вмикаючи світла, син і так знав, що я не засну, поки він не приїде. Я все