– Ну й жінка, – жартував Андрій. – Теплиць дві поставила. Чи не на нас городину садить зібралася?
Село, куди перебралася на постійне проживання Оксана, було напрочуд мальовничим. Озеро виблискувало на сонці, ліс шумів за пагорбом, а повітря здавалося особливо легким. Вона довго шукала місце, де
– Ой, Мариночко, це ти? Не впізнала, – проворкувала Галина. – А в тебе що, новий кавалер? – Вона підійшла ближче. – Бо минулого тижня, здається, інший був.
Таємна місія тітки Галини За вікном почувся шум, і Галина Миколаївна, відома своєю цікавістю, одразу визирнула. Вечірні сутінки вже огорнули двір, а світло ліхтаря не дотягувало до лавки,
Мені було цікаво подивитися на цього Віктора, який таку гарну дружину втратив через свою байдужість. І така нагода випала через якийсь час.
Того вечора мама в мене гостювала, тому й побачила, як сусідка привела мені свою дитину. — Я до дванадцятої повернуся. Як не засне у тебе, то заберу. Па!
– У мене все добре. Чого я маю міняти роботу, як мені там все підходить?, – він щиро дивувався, чому я невдоволена, адже є що їсти, батьки ж привезли сумки.
Коли я йшла від Петра, то свекруха мені кинула навздогін: – Ти дивися, яка пані, чи я тебе не знаю та твою матір? Так вона відреагувала на те,
Він вирішив, що вчинить благородно і вона його оцінить та пробачить. Залишив їй і дітям квартиру
Перед портретом з чорною стрічкою стояла зажурена мати, її душа була наповнена смутком, але глибоко в середині росла впевненість – вона має зізнатися чоловікові, він завжди її підтримував,
— Колю, — почала я з порогу, — ти мені нічого не хочеш сказати?
День почався не найкраще, але я не думала, що він закінчиться такими словами виховательки, від яких я мало не впала. Усю дорогу додому я кипіла, донька щось щебетала,
Краплинка вашої доброти комусь освітить шлях на все життя
Краплинка вашої доброти комусь освітить шлях на все життя. Я не перебільшую, адже саме така історія трапилася у моєму житті. Моя матір не звертала на мене уваги, їй
Усе почалося з приїзду тещі. Спочатку Богдан сприйняв це спокійно, думаючи, що тиждень пролетить швидко
Богдан Степанович відчув себе справжнім детективом, підкрадаючись до власного будинку. Його місія була таємною і дуже важливою: він хотів зазирнути у вікно. І ось, побачивши свою дружину, Галину
– Дімо, я не хочу, аби мама твоя мені допомагала. Я хочу, аби ти гуляв з синами, грався з ними, чи посуд мив за собою, чи пилососив.
Мої діти ставляться до мене, як до бездонного гаманця, і я це усвідомлюю та розумію, що по-іншому й бути не могло. Коли мене питають щось про родину і
Я здивовано підняла слухавку, адже ми домовилися, що я сама зателефоную, як тільки повернуся до міста
Я завжди любила наші поїздки на дачу. Це була наша спільна традиція з Олегом. Але цього разу все було інакше. Він занедужав, і я поїхала сама. Як зазвичай,

You cannot copy content of this page