У 19 років я вискочила заміж. І хоча можна подумати, що я чекала дитину чи потребувала житла – це не так. У центрі нашого невеликого містечка у мене була квартира, яка дісталася від бабусі у спадок. А свого чоловіка Дениса я дуже кохала.
Любов сліпа і це не давало мені помітити недоліків мого обранця, а їх назбиралось стільки, що не я згодом за голову узялась..
Життя з таким чоловіком змусило мене навчитися користуватися молотком, дрилем, пилкою, викрутками та іншими чоловічими інструментами. Але оскільки від природи мені таке було не дано, та й не жіноча це справа, то я годинами просила чоловіка допомогти мені «повісити полицю» або «прикріпити дверцята шафи, що відірвалися». Так минуло три роки вельми сумнівного щастя. Діти не з’явилися, власне, на них не було ні часу, ні можливостей: моє навчання, то економія з метою покупки машини.
Моя старенька бабусина квартира відчайдушно потребувала ремонту. Але Денисові це було байдуже. Він нічого не робив, а приходячи з роботи їв і лягав на диван відпочивати.
Я зневірилася чекати змін і вирішила ремонтувати житло сама. Але мій слабкий досвід і невміння дали результат: одного разу щось замкнуло у проводці, і квартира поринула у темряву. Не розуміючи, що робити і як виправити ситуацію, я зателефонувала до чоловіка і просила його допомогти. Але все, що я отримала: це порада запросити електрика.
У ЖЕК мені сказали, що найближчим часом всі електрики зайняті, а тому я вирішила викликати майстра, так званого «чоловіка на годину». Яким же був мій подив, коли на виклик прийшов мій давній знайомий Сергій. Хлопець мав «золоті руки», полагодив усе хвилин за 15. А потім ми розговорилися. І я запросила його затриматись – випити чаю з печивом.
Увечері я поділилася з чоловіком цією історією, але йому було абсолютно усе одно..
На ранок Сергій мені зателефонував і за старою дружбою запропонував допомогти з ремонтом, до того ж гроші брати відмовився. І я погодилася. Я й не думала, що так класно працювати разом. Ми поклеїли шпалери, потім разом повечеряли.
То була не разова акція. Сергій зачастив до мене. Він справді допомагав і допомагав безкоштовно. Ми фарбували, забивали, клеїли, шпаклювали і зробили разом ще багато чого корисного для ремонту. Звісно, ми потоваришували. Мені було з ним цікаво та весело. Щодо Дениса, то було ясно, що йому було байдуже як проходить ремонт і хто мені в цьому допомагає.
За часи ремонту я віддалилася від Дениса. Мені, як і раніше, не подобалося, що він постійно валяється на дивані. І щоб не бачити цього, вечорами я йшла до іншої кімнати і спілкувалася з Сергієм. Ми могли листуватися до глибокої ночі. І в одну з таких розмов Сергій зізнався, що закоханий у мене ще зі школи. І це причина того, що досі не має дружини. Я відчула незручність і тактовно закінчила розмову.
Через деякий час у Дениса виникли неприємності на роботі. Чия до того його так любила і не помічала, чи він уже геть совість свою забув, але одного дня він заявив що йде з роботи і все. Нової він не шукав, адже сказав,що має перепочити, та й гроші є. Ми ж на машину ніби як збирали.
Три місяці він їв і спав, а на четвертий я не витримала і попросила піти. Дивно, але він навіть не заперечував, просто переселився на диван до своєї мами і все. А я зателефонувала Сергієві.
Того ж вечора він прийшов з квітами і каблучкою. Можете мене засуджувати, але я прийняла пропозицію і нині щаслива дружина прекрасного чоловіка.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
