Час від часу в фейсбуці переглядаю повідомлення, які чекають на підтвердження. як і ті, які фейсбук самовільно кидає у cпам
Серед них минулого тижня побачив таке:
«Тарасе, доброго дня! хотів би трохи допомогти на те, на що зараз збираєте. чи маєте можливість якось при нагоді заїхати?». Містечко недалеко від Тернополя, я акурат вертався з Вінниці до Львова – чому б не заскочити?
Невеличкий магазин, непримітний молодий чоловік середніх років.
– Доброго дня. це ви мені писали?
– Так. одну хвильку
І дає мені 25 000 гривень. в мене такий трошки шок, бо ж бачу, що це не якийсь супермаркет чи багатоцільовий магазин – досить невеличка вузькоспеціалізована крамничка.
– Ні-ні, все добре. я так собі застановив, що частину заробітку віддаватиму тим, хто помагає ЗСУ. Як буде ще щось – напишу
Пишу такі історії в першу чергу для себе. щоб пам’ятати, що є «малєнькіє люді, каториє нічєво нє решают» з багатомільйонною аудиторією і поруч з ними – непримітні атланти, які тихо, без зайвого шуму роблять багато для нашої спільної перемоги.
Taras Stadnytskyy. VIP Тернопіль.
Фото: ЄП.
07/11/2022
