fbpx
Історії з життя
— Тобто ти черевики собі купила? — у Марії Юріївни від злості почервоніло обличчя і кожне слово супроводжувалося викидом фонтану дрібненьких бризок. — Андрюшеньці пора машину міняти, а вона собі одяганки купує!

Настя втомлено поставила чашку на стіл. Настрій від покупки обновки випарувався. Але ж вона так мріяла про ці черевички! Старі зовсім розвалилися. У них не те, щоб соромно – неможливо було ходити!

— Які можуть бути діти, якщо невістка тільки й думає про лахміття! — Не вгамовувалася пані Марія. — Ти матір’ю бути взагалі збираєшся коли-небудь? Та куди тобі! Тобі аби гроші тринькати!

— А нічого, що я свої, чесно зароблені тринькаю? — Насті вперше за багато років раптом стало все одно, що про неї подумають. Марія Юріївна, не чекаючи такої відсічі від зазвичай мовчазною і покірною Насті, спочатку трохи розгубилася, але швидко опанувала себе.

— Ах ось ти як заговорила! Твої вони були поки ти мого сина на собі не одружила! А зараз це гроші сім’ї! Тебе взяли, дали притулок, дали тобі дах над головою, впустили в пристойну родину! Ти живеш на всьому готовому!

— На чому це я на готовому живу? Комунальні оплачую, продукти всі на мені, прибирання і готування теж. Гроші за машину, на якій тільки ви з Андрієм їздите теж я виплачую…

— Так якби не я зі своєю добротою — ти б так і ганяла орендованими квартирами!

— Так краще б і ганяла! І навіть синочка вашого забезпечувала б, якби йому не закортіло дорожезну машину без грошей брати!

— Ти ще моєму синові будеш грішми дорікати?! Так як ти смієш?! У нього, на відміну від тебе, ВИЩА освіта! А ти хто така? Звичайнісінька торгачка! Так мені сусідам соромно в очі дивитися через таку дружиноньку сина!

— А через ледаря-сина з вищою освітою, який не працює понад два роки не соромно? А за себе, таку премудру пані, що живе за рахунок такої невістки не соромно? — Настя і сама здивувалася своїй сміливості. Ну і будь, що буде! Але вона викаже цій жінці все, що думає! — Кому я повинна дітей дарувати? І на що ви все будете жити, якщо я в декрет піду?

!-- Composite Start -->

— Ах ти… — свекруха не могла підібрати потрібні слова. — Забирайся з нашого дому! І щоб ноги твоєї не було!

— Та будь ласка! — у Насті раптом немов камінь з душі спав. Вона швидко покидала в дорожню сумку свої нехитрі пожитки (треба ж як мало! Невже я собі нічого не купувала всі ці роки?) І вилетіла з цієї квартири.

•••

Біля під’їзду трохи постояла, подумала і попрямувала на роботу. Вона знала — дівчата їй допоможуть.

Їй подобалася її робота — невеликий приватний бізнес, де вона працювала менеджером з продажу. Душевні і розуміючі господарі, дружний колектив, дуже пристойна зарплата.

— Слухай! Та це ти вчасно від свого пішла! — зраділа її напарниця Олена. — У мене з сусідньої кімнати якраз дівчина з’їхала. Я зараз господині подзвоню і тебе запропоную, а то підселить кого-небудь…

Через кілька хвилин питання з житлом було вирішено.

— Потрібно це відсяткувати! — вирішила Оленка. — Іди готуйся, а ми ввечері з дівчатами підтягнемося!

•••

— Мамо! Як ти могла?! У неї ж сьогодні зарплата! Треба кредит платити за машину!

— Ну і заплатить — документи ж на неї оформлені!

— А якщо вона машину забере?

— Настя? Так вона навіть не додумається! У неї розуму не вистачить!

— Ну, а жити ми на що будемо? Почекала б хоч поки я у неї зарплату б витягав!

— Ой, та куди вона дінеться? Трохи подується, та й приповзе на колінах. Кому вона потрібна, неосвічена?

Мама переможно попрямувала в спальню. Всій рідні і подругам вона вже розповіла, яка невістка виявилася безсовісна. Посміла підвищити голос, і на кого? – на матір свого чоловіка! Прихистила і пригрівшись у міській квартирі. І ось ця подяка! Ну, а що ми хотіли? Це ж колгосп! У них почуття подяки зроду не було! Вони тільки й знають, що пиячити та шлятися!

— На що ж ви тепер, Юріївно, жити будете? – поцікавилася сусідка. – У вас в родині одна Наська і працювала!

— У Андрійка — вища освіта! Він швидко знайде собі прекрасну роботу!

— Ну-ну, – сусідка, посміхаючись, пішла.

•••

Настя сиділа в підсобці, сумно дивлячись у вікно.

— Анастасіє! Чому не на робочому місці? — директриса, Тетяна Володимирівна, здивувалася, побачивши Настю не за робочим столом.

— Вибачте, вже йду, – Настя піднялася з місця і попрямувала в торговий зал, але Тетяна Володимирівна, помітивши її стан, зупинила. Вона вважала, що настрій менеджерів передається покупцям і від цього дуже сильно залежить виручка.

— Що сталося, Настю?

— Та ось, прийшло нагадування, що пора платити гроші за машину, а машини ж у мене і немає!

— А куди ж вона поділася?

Настя все розповіла.

— Ну ти, дитино, і наївна! Подавай на розлучення, на розділ майна і машину відсудиш! Це ж на твої гроші вона куплена!

— На мої… — понуро відповіла Настя. — Так як же я її відсуджу? Без хорошого юриста Марія Юріївна мене швидко навколо пальця обведе!

— Буде тобі хороший юрист! За гроші не хвилюйся! Це юрист фірми мого чоловіка — поверне тобі машину в рамках своєї безпосередньої роботи!

— Спасибі, Тетяно Володимирівно!

Піднесена Настя побігла працювати.

Як і обіцяла Тетяна Володимирівна, юрист виявився професіоналом своєї справи і процес розлучення обіцяв закінчиться на користь Насті. За час роботи з Вадимом, юристом, Настя з ним дуже зблизилася. Він виявився веселим, добрим і дуже розумним хлопцем. Напередодні останнього засідання, Вадим запросив Настю на вечерю.

— Давай просто повечеряємо, поспілкуємося, розслабимося перед завершенням твого справи, – сказав він.

Настя з радістю погодилася. Вадим обіцяв заїхати за нею на роботу і дівчина з нетерпінням чекала закінчення зміни. За пів години до закриття офісу, вона побачила, як до дверей заходять… її вже майже колишній чоловік і свекруха.

— Настю! Ну досить вже! Ну показала характер і буде! – Андрій став навпроти дівчини по ту сторону прилавка. – Давай, повертайся!

— Андрію, ти що, не бачиш? Я з тобою разлучаюся!

— Ой, та перестань! Ну куди ти без мене? Що без мене будеш робити? Ким взагалі без мене будеш

— Вільною жінкою, яка живе і витрачає СВОЇ гроші на себе кохану!

— До речі! А на якій підставі ти намагаєшся забрати Андрієву машину? — втрутилася Марія Юріївна. – Ти все одно їздити не вмієш! Та й ні до чого така машина такій як ти!

— По-перше: я її забираю, тому що вона куплена на МОЇ гроші! По-друге: якщо я і не навчуся на ній їздити, то я її продам! А ви йдіть геть! Обоє!

— Так ми тебе… Та я тоб.. — пані Марія розмахувала пальцем не знаючи, що відповісти. В цей час у офіс увійшов Вадим.

— Що тут відбувається?

— А! Адвокатик завітав! Та ти хоч знаєш кого ти захищаєш? Це зовсім не безневинна овечка, а наша поважна родина пригріла у себе і ось, що отримала! Машину вона забрати хоче! Дуля з маком тобі – не машина!

— Так, жіночко! Ви в курсі, що у приміщенні ведеться відеоспостереження? Так ось – завтра весь сьогоднішня розмова буде представлений я якості доказів! Вам буде пред’явлено звинувачення в образі і вимаганні.

Продовжуючи вигукувати всяку всячину, матір з сином вибігли з офісу.

Минуло півроку. Настя виграла процес і повернула собі автомобіль. Продавши його, вона купила собі менш презентабельну, але хорошу машину і пішла здавати на права. У неї все чудово виходить. Керівництву вона віддячила старанною і бездоганною роботою.

З Вадимом вони так і продовжують зустрічатися і збираються разом поїхати у відпустку. Чоловік запланував у відпустці зробити Насті пропозицію і вже купив каблучку.

Колишня свекруха і чоловік намагаються виживати на мізерну пенсію. Андрій так і не влаштувався на роботу – нікому не потрібен ледачий працівник, нехай навіть і з вищою освітою. Жінка все ще паплюжить колишню невістку останніми словами.

— Дивись, Юріївно, дійдуть твої слова до нового нареченого Насті, ти одним штрафом не обійдешся! – усміхається сусідка і пані Марія на час стихає.

Автор: Віра.Ч.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page